ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1948 №07 Сторінка 7

/ Перець / Лис Микита / Рік 1948 / № 07 / Сторінка № 7

Лис Микита 1948 №07 Сторінка 7. що то їх колись наше славне парубоцтво пришпилювало собі на груди і так парадувало. Оцей ер- данець я хотіла була дарувати тому, як його ..Влодзю, як називається той сухий, в окулярах? - Президент Трумен, підповів із кутка Влодзьо-сирітка. Отож то, власне, для нього я робила цей ерданець, щоб мав чим причепуритись, як вийде в неділю до церкви. Але потім той Трумен сильно мені попсувся: ще коли обіцяв, що всіх нас прийме до Америки за своїх, а що з тої обіцянки вийшло? В обороні президента Трумена забрав слово сам пан Микита Посмітюх, зайнятий у міжчасі розкорковуванням довгої батерії пляшок з пивом. Щодо тої точки вашої бесіди, то я дав би вам контра, пані Варко, сказав пан Микола. Він, то значить хоч би і той самий Трумен, ані мені брат, ані сват, і, взагалі, я навіть не лімі рую до Прилучених. Держав, лише до Канади, і мені його притекція непотрібна, але скажу вам так, по справедливості: надаремне ви його псьочите! Чи ви хоч маєте понятіє, яка то тяжка служба бути президентом? Таж до того треба мати голову, як бочка! Ви дивіться хоч би наш бльоко-вий, пан ма істер Булька, вчений чоловік, школи скінчив, а прийде розподіляти жилетки чи туалетний папір, то самий густо-часто збаламутиться! А що ж допіру такий президент... Ви гадаєте, що він одних нас дипістів має на карку? А Греція що? А Франція що? А т рок що, пес?... А до війни шикуватися треба чи не треба? А головне мус пантрувати за продукцією антонівки, щоб накотити цього вдосталь, поки Сталін свого дідька зліпить! А ниники такий час, що на обслугу не можна здатися, такий окей аби вам свої години відкалатав та в суботу ленун узяв, а ти, яко господар, мусиш сам про все подбати. І хоч він і президент, а не раз мусить закотити рукави взяти шуфлю в руки та підсипати під баняк коксу, щоб робота йшла справно і бомба за бомбою з-під праси вискакувала. А ви кажете: забув про нас чи як там... Як тут не забути, коли тобі клопоти обсіли голову, як струпи? Говоріть своє! зневажливо закопилила губи пані Варвара. Я знаю, хлоп за хлопом завжди тягне, але скажу вам тільки одне: він колись інакший був, а теперич-ки попсувся. З того часу, як тая проклята Мокрина закрутила йому голову... Що за Мокрина? Чия Мокрина? допитувались гості. Ігі! А ви, хіба, що, не чули? Газет не читаєте, радія не слухаєте? Та ж тепер цілий світ шумить про Мокрину Трумена! Не Мокрину, а доктрину, поправив із кутка Влодзьо-сирітка. Мокрина чи Дарина, все одно шельма-баба, опутала неборака так, що він уже сам не знає, що говорить і що робить! ... .... Отак, то за сим, то за тим, і прощальний бенкет на честь пана Миколи Посмітюха, переплітаний культурною гутіркою. а далі щиро-патріотичними піснями, протягнувся далеко поза північ. І це справді якийсь фатальний збіг обставин, що вечірка, яка ввесь час стояла на такому високому товариському рівні, на другий день вранці знайшла свій епілог на станиці таборової поліції... Бо, власне, на другий день вранці, коли пані Варвара ліквідувала рештки вчорашнього прийняття й приводила до порядку кімнату, виявилося, що з куфра кан в, як камінь у воду, некомплектний комплект народної ноші, призначений в дарунок пані Рузвельт, а на додаток пропав ще зі стола будильник марки Докса ... Харцизи! Недолюдки! ремствувала пані Варвара, а її голосок розходився по всіх залях і коридорах. Зроби…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"