Перець
ГУМОР І САТИРА

Комар 1947 №04 Сторінка 5

Комар 1947 №04 Сторінка 5. Промова Нинифора Щербатого делегата на Другий З’їзд Української Еміграції в Ре енсбурзі. Виголошена, нажаль, до себе самого, бо з уваги на уклад сил, ні,о заіснував на З’їзді, де, як відомо, було 26 відокремлених та збаламучених і 22 скукізовані голоси, для насправді безпартійного делегата сірої маси з’їдачів хліба доступ до трибуни був таки неможливий. Із резолюцій З'їзду ЦПУЕ: Спосіб на редакторів. Шановні Збори! Я протестую! Не тому, щоб я був якимсь зверхпатріотом, що протестує принципіяльно. Але ви, аранжери й дири енти З’їзду, наговорились до схочу по коридорах і закамарках, торгуючись за теплі місця в централі, а я, справжній представник безпартійного народу, за десять хвилин таки не дам ради. Справ у мене, поза протестом, багато. Бо, коли ви думаєте, що я тут приїхав для декорації і підношення рук за тим, до чого ви десь там доторгу-вались, то я вам ще раз кажу: протестую. Звіти мені не подобалися. Півтора дня їх слухаю і нічого не розумію. Що є і як є? Де ми були тому два роки і де ми є тепер? В таборах їсти нема що, але є вибори і боротьба. За що? Чи вкупі, чи окремо? Хто хоче вкупі, то добре, єдність пе зашкодить, але, як хтось хоче окремо, то чого нам голову морочить і хру-нів на голови таборів вишвіндльовує. Треба, щоб у голови була голова, не головка капусти. Або з тим виїздом чиста кумедія. До Америки їдуть інші, а ми лише реєструємося і платимо вкладки від переселення. Хотіли їхати в Бель ію. Ней би там може там і добре, хто його знає, треба спробувати, а тут бах написав той у Трибуні", що маємо час і не спішімся, глядім, що буде з нашими каліками й інтелігентами, ну й сидимо досі, а москалі їдуть, аякже! Ви кажете: або всі, або ніхто, а я думаю, що або всі, або бодай половина. Не чекати аж з голоду помремо. Наші фінанси з централі, тому злі, що там сидить фаховий чоловік. Бо в нашому селі було так: була кооператива і все було в порядку, доки ми самі господарили. Але, як потім прийшов фаховий справник, то зараз зробив таку маньку, що ми мусіли добре кишені повивертати, поки знову під-реперувалися.…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"