Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Лис Микита 1948 №05 Сторінка 4

Лис Микита 1948 №05 Сторінка 4. І ХОР САТЕЛІТІВ Маршал гидкий, Маршал бридкий, Цур йому, відчепись Пек йому, подавись!... КАРНАВАЛОВА ІСТОРІЯ Пані Меланін Свист забажала піти на баль, а пан Іполіт, чоловік її сказав добре! І добре, що сказав, добре бо було б недобре, якби сказав ні , вона зробила б йому баль вдома. Увечері пан Іполіт просив жінку, щоб вона зав’язала йому краватку (бо чому ж вона не могла б зав’язати краватку, як зав’язала йому світ?), але жінка заявила п. Іпо-літові, що не для того з ним зв’язалася, щоб зав’язувати йому краватку. Скандал висів на дуже тоненькому волоску, але п. Іполіт заціпив зуби, думаючи гірко, коли то вже заціпить його жінку. А вона зміряла його очима згори вниз, хоч ростом була нижча і вийшла. Пан Іполіт залишився сам із своїми думками, радий, що не залишився з жінкою. З бідою зав’язав краватку, розв’язуючи собі з цією трудною справою руки. Але спостеріг, що забув запхати в ковнірець шпоньку, дивуючись, куди то він міг її запхати? Кинув оком по кімнаті (дуже радо був би кинув чимсь іншим) і розвів руки, хоч з приємністю розвівся б з жінкою. Шпонь-ки не було, а за те була певність, що її десь заподіла жінка. Він гукнув Меланіє! і плюнув з пе-ресердя на долівку, уявляючи собі, що плює на цілий світ. Меланія не прийшла, за те прийшла меланхолія, і він у відчаї сів на ліжко, хоч радо сів би на поїзд і поїхав світ за очі принаймні два кілометри від своєї хати. Він знову гукнув: Меланіє , але Меланія вже кілька хвилин стояла біля нього і гукнула йому в ухо: Що? Пан Іполіт важко зідхнув, уявляючи собі, що це його останнє зітхання: Шпонька! Пані Меланія не зрозуміла і, як звичайно кожна жінка, яка дуже добре розуміє, що саме треба не зрозуміти, запитала: Шпонька? Шпонька. Яка шпонька? ... Шпонька! Чому шпонька?? ... Шпонька!! До шпонька??? ... Шпонька!!! Пан Іполіт не втерпів, хотів вийти з кімнати, але вийшов із себе, і волосок, на якому висів скандал, увірвався. Пані…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"