Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Лис Микита 1948 №02 Сторінка 6

Лис Микита 1948 №02 Сторінка 6. І 9 Один з наших переселенців, що виїхав одним із перших транспор-тів до одної полуднево-американської республіки, написав до одного з своїх друзів, який перебуває в одному з Ді-Пі таборів такого листа: ... І так, Дорогий Друже, я напитав собі нову батьківщину. Не дають нам вороги лукаві збудувати державу на власній землі, то ми тепер скрізь по всьому світі будемо закладати Україну. Гадаю, що не-бавком, коли всі жиди згуртуються в Палестині, ми, українці, займемо в світі їхнє місце, як вічні скитальці та мандрівники. Правду тобі сказати я сам того не певен, куди нас завезли до Уругваю, Парагваю, чи до якої, прости Господи, Патагонії. Тут, милий Брате, нічого не второпаєш у тій гемонській джунглі, ніде не видко орієнтаційних таблиць чи дороговказів, куди не глянь споконвічний праліс, у якому ще людська рука ноги не поставила. А в тому пралісі звідусіль чатують на Твою бідну скитальську душу всякі тропікальні язви. А вже найгірше дошкулюють -кокосові горіхи, що гойдаються на пальмах, а кожний завбільшки буханки хліба. Ота зараза гірша від бомби, бо перед бомбардуванням хоча сирена завила для остороги, а такий дідько летить Тобі на голову без жадного попередження. То ще добре, що ми в основному, народ твердолобий і нам то фук, але хто має м’яке, чи розм’якшене тім’я, хай таки сюди не пхається, бо січка з голови! А вже, скажім, всяке гаддя не таке загрозливе для здоров’я. Передучора, на той приклад, триметровий боа-інтролі атор вкусив у литку тету Язичинську, і що ти подумав би розтріскало гаддя вчетверо! Москіти також не такі страшні, я не проміняв би 10 москітів за одну порядну таборову блощицю. А втім на москітів, скорпіонів та всяку іншу їдовиту нечисть ми тут винайшли знаменитий протизасіб стерту на табаку сумішку гафер-фльокенів із соєю. Розтрясеш де-небудь пучку цього пульверу і вся комашня, гине на пні в промірі півтори кілометра надовкола. Та й сама природа, точніше ріст-ня, не така вже ласкава для Тебе і гостеприємна, як наша, рідна: присядеш денебудь за кущем, за приватною потребою, то мусиш добре пантрувати, щоб не настромитися на якого кактуса ... А вже з мавпами то справжня морока! Мавпа це звір капосний і сильно злодійкуватий. Ти уяви собі, Милий Брате, яку штуку підвели нам бісові опудала!... Попрала дружина білизну та й розвісила на бамбусових тичках, щоб пересохла. А що було саме полуднє і жара бухала як із крема-торійної печі, вся наша челядь по-, лізла в холодок і кропнула собі хропака. Само собою за розвішену білизну тутечки, під екватором, у серці дівичого пралісу, ми були безпечні і певні, що ніхто її не заіванить, як, непричком, зі стриху чи з шнурків на таборовому подвір’ї. Нараз будить мене такий несамовитий писк і вереск, якби сто свиней і двісті чортів жерлися і кусалися всуміш. Зриваємося, протираємо очі Господи Батьку! А наша білизна, наші сорочки, юбки, гальки і підштанки дістали руки і ноги, і опинилися вже на верховіттях пальм! А то налетіла хмарою мавп’яча сарана, розхапала нашу білизну і навтеки! Одна мавпа одягнулася в піджаму тети Язичинської, так, що декому з нас могло здаватися, що це наша тета видряпалася на вершок пальми і виправляє тамечки всякі непристойні герці... А інша якась бородата потвора немов би обер-мавпа над цілою чередою, затягнула мою вишивану сорочку, в якій я ще на першу еміграцію втікав, затягнула шельма та й парадує, ще й дурні міни робить, ніби-кепкує з мене в живі очі!... Тут нам. Милий Брате, і сміх, і плач при купі, білизна тут, у Патагонії, це ж тобі не фунт ізюму і не бочка дьогтю, тут отаких фантів не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"