ГУМОР І САТИРА

Перець 1933 №04 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1933 / № 04 / Сторінка № 7

Перець 1933 №04 Сторінка 7. З серії літерат. шаржів Л. Каплан П. Тичина Ол. Слісаренко Літературні пародії ДОНБАСЕ, І Я Ж З ТОБОЮ!!! (Пісня з претенсіею Л. Зимного) Донбасе, давай ходою! І хай живе шахти діра! Не забувай і я ж з тобою Видаю... вірші на гора"!.. і за кліттю кліті ! Агов, Донбасе, не зменшуй темп! Дать тонни вугілля треба ж уміти, Як я, над норму, рядки поем... соціалістичні ва они (Писано майже І. Мало вічком) Біжить, летить, гуде, свистить Минає поїзд гони... Скриплять, риплять і ні на мить Не спиняться ва они. Так я, лечу, мов паротяг, Дорогами гучними І цокають, риплять, свистять, Як ті вагони Ри- ми... СУТО - ЛІТЕРАТУРНЕ Люблю я братію" свою. ПРЕКРАСНІ є пости. ОДНІ поеми видають, А інші ХОЧ порт р ети... Теодор Орисіо ДОПОВІДЬ І КОНЦЕР-ТОВА ЧАСТИНА На цей раз, товариші, доповідачем на зборах я не виступаю. Кажу це категорично. У даному випадку в справді об’єктивні причини. Вони примушують мене відмовитись. Я маю досвід щодо цього І, коли вже хочете, можу дещо з нього передати, Був у нас в установі колектив до громадської активности, можна вам о-сказати, чорнодощаний на 100 о. Так-сяк своє відпрацюють, а до громадської роботи ніяк не залучи II II II об хоча II II II II ні до чого їх не привернеш. Шкварять у своїх, так би мовити, індивідуальних гуртках без перерви в преферанс, так само своїм колективним порядком кружляють цілющу, анекдоти, плітки і всяке таке інше прокляття темного минулого. А зборів аж ніяк не скличеш, щоб хоч принаймні обговорити становище. Думали, думали ми, що робити, б загальні збори для початку організувати. Вигадували різні способи. Один з нас запропонував привабити на збори шклянкою чаю* Але промацали рунт, приватним порядком, так куди тобі. Які там загальні збори? Знаємо, ці засідання, бюрократичним порядком, затягнуться, диви, на цілий вечір, а в нас пулька", можна сказати, за пляном І без вихідних днів, навіть п’ятирічний плян на неї думали складати. Знову ж таки шклянка чаю", а коли ми, можна сказати, стопочкою не меншою за шклянку щось актуальніше й пекучіше опрацьовуємо, та ще й з огірочком солоненьким... Нема рації! Відхилили шклянку чаю". А треба щось робити... і додумалися нарешті. Скористувалися з того, що до нашого містечка прибув цирк і оголосили загальні збори з цирковими атракціонами після них. Вплинуло. На цю вудку керовані нами маси посунули, можна сказати, як карасі на принаду, пшоняну кашу з макухою, приміром. Та ще як вплинуло! З дружинами, дітьми, з далекими родичами і близькими знайомими на збори прибули. Повно вщерть. Виходжу я перед такими зборами, широкими, і душа радіє. Ось, нарешті, розгорнеться* мій ораторский запал. І я ж їх за цю саму неактивність, пасивність громадську так одчухраю, так дошкулю їм, та ще перед ироким загалом заплямую. І почав, і почав як розжену, як візьму на підйом, до того ж жест. Картаю, залізом розпеченим випікаю болячки, а потім спинюся.,., і павзу витримую. Звичайно, з великого глечика води собі наливаю, знов таки, щоб підкреслити ситуацію. А сам накидаю оком на авднторію, яке, мовляв враження справляю II II II II II II II враження справляю. Нічого - сидять і баньками лупають. А особливо мені впала в око якась товстелезна - не-знаю, як вам сказати, чи то вже това- ришка якась, чи то приватно - торговельний елемент з далеких родичів чи близьких знайомих наших співробітників, а тільки забирав вона в мене простір перед очима, а коло неї хлопчак років із вісім. Можу вас поінфор-на II II II мувати - на ім’я Петько Бо початку своєї промови я почув, як мамуня кілька разів до нього зверталася: Цить, Петька, слухай, сукин син*. Еге, думаю, таки захоплюю, барометр іде в гору. Як от на одній пав-зі чую: Мамцю, а чому він лисий як на кіт, ти ж казала, що кльовни рижі" та ще й патлаті. І II II Цить, цить, залунала відповідь, II це ще далі буде, це тільки підготова до діла. Мене всього так і пересмикнуло. Кажу далі, а сам міркую це клясова вилазка, вже гладуху атестую торговкою* та й до сина застосовую епітети. А втім, думаю, може просто несвідомість, до того ж наївна дитина, мабуть, ніколи в житті не бачила ані кльовна, ані доповідача. Аж ось знову чую: Мамцю, а чого в цирку так нудно. Цить, усім поки нудно. Диви, он Банька Гузенків який слух'яний. За- снув і спить, а як буде цікаво, його батько і збудить. Мене ці балачки схвилювали, я почав жумжити промову, настріймійзірвався. Вже Іншими очима дивлюся на свою авдиторію. І бачу справді Ванька спить, а де - не - де і дорослі куняють. Мамцю, а це ж ти казала, що в цирку червоним піском стежку посипають? Для верблюдів мабуть?! Слухаю і тремтю весь, - робити ж нічого промовляю далі: ...отож ми...* А хлоп’я, Петька, значить, учепився і тут: Мамцю, може це верблюжачий II Ги; ажу: товариші, далі буде цир- поводач. Мені терпець уже зовсім уривався. Вигукую щосили слова, щоб нікого, крім себе, не чути та аж підскакую, а трикляті вуха все ж інформують, що мамуня вже взяла до себе ініціативу : Господи, аж підскакую, чого б ... Петька ж собі: Мамцю, а через обруч він скакатиме ? Розлютився я зовсім. Годі, думаю і речення не довів до кінця Закінчую, кова частина. Залунали бурхливі оплески. З якого…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"