Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2021 №11 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 2021 / № 11 / Сторінка № 5
Перець 2021 №11 Сторінка 5. Коли згадую дитинство, старий двір і друзів, неодмінно виринає у пам'яті дивнуватий опецькуватий суб'єкт, що проживав на першому поверсі. Дядя Міша всі його кликали. Це звучало, як засторога, коли дядечко ганяв нас за те, що шуміли і товкли м'яча під його вікнами. Тепер і я розумію, як це неприємно, особливо після нічної зміни. Дядя Міша постійно злився, а галасливу братію ровесників це ще більше підбадьорювало і заохочувало до таких от забав. Безневинних, але це його ще більше дратувало. Сили були нерівними, дядечко видихався і мирився зі своєю тимчасовою поразкою, щоб завтра нас знову сварити і ганяти. Як голубів. Але ж можна було усе залагодити інакше? Мирно. Цивілізовано. Домовитися з підлітками; вочевидь послухали б. Амбіції не дозволяли. Ось і доводилося ганятися за хлопчаками з рогачем, отримуючи взаміг дошкульні кепкування. Дядя Міша й компанії дорослих чомусь уникав, вів своє одноосібне життя. Таким і залишився у пам'яті - вічно невдоволеним. У новому будинку, куди згодом переїхали згодом, був також свій дядя Міша. За хлопчаками, на відміну від попередника, він не ганявся, але всі знали - більшого скептика і скнару ще треба пошукати. Цей дядя Міша обурювався, коли хтось пробував вести з ним дискусії, фактично усі обмежувалися лише ввічливими «добрий день-допобачення»... Тому що чіплявся через дрібниці. Навіщо обговорювати чи задавати питання чому немає води аж дві години чи лавочка похилилась. Чи ще щось. То була улюблена «стихія» Дяді Міші, найцікавіше, що він завжди був у дворі, як його уникнеш. Такий ось сусід. А ще він посадив декілька вишень, що вже через рік-два підросли й дарували усіх рясними ягодами. Але боронь Боже зірвати хоч одненьку. Дядя Міша такими епітетами обкладе, не захочеться більше. І не тільки солоденького. Він сам мав зібрати свій урожай і навіть через десятиліття ретельно робив це за допомогою високої драбини-стрем’янки. Вишні й зараз рясніють щоліта, але високо-високо - не дістати. Та й бажання ні в кого немає. Опадають червоніючи долі. А ми згадуємо при цьому дядю Мішу... Ще один дядя Міша, з яким доля звела на виробництві - був експертом, докою з усіх питань. І хоч працювали разом лише кілька місяців, яскраві моменти спілкування з ним залишилися досі. Добрий і щирий вусатий здоровань Михайло став відразу душею бригади. Жартував, веселив усіх…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"