ГУМОР І САТИРА

Перець 1933 №02 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1933 / № 02 / Сторінка № 7

Перець 1933 №02 Сторінка 7. Оповідання Б. Анпіоненка-Дазидовича М а л ю в к и А. Д ев’ ян і на Нема де правди діти : не все було гаразд у завмага Мартинюка. Кооператив містився на самому ж таки заводі, в кутку широкого подвір’я, де рівним рядом виструнчились нові, зелені, мов ;ойно змочені дощем, готові сівалки. Кооператив був робітничий, обслуговував робітників, отже, це в даному разі ще більше ускладняло ситуацію. Риба смердить з голови, а кооператив з завмагу" казали робітники, і хто - зна, - можливо, тут вони й мали рацію. Передусім, бочки й барильця. Для того вони й стоять у кооперативі, ;об у них щось було, а коли в бочках порожньо, а в самого завмага виростає під кохмзолькою огрядне барильце це вже зле: тоді й між робітниками недобрі чутки ширяться та й завмагові якось ніяково. Але завмаг Мартинюк любив чогось тільки порожні бочки. Якщо в бочці залишалось на дні хоч трохи, приміром, повидла, вія одразу ж його згрібав. Подейкували, що при цьому він не забував і себе. Або, скажімо, оселедці. Мариновані оселедці, що й казати, добра річ, але коли їх починає маринувати сам завмаг, не видаючи їх чомусь покупцям день, два, а то й тиждень, то з цього знову ж таки нічого путнього не буде. Бо оселедець, хоч він, як і всяка риба, німотний, але і йому набридає, кінець - кінцем, маринуватись у кооперативі, і нема нічого дивного, яї що він помалу починає пливти з кооперативу на приватний ринок, Але ми говоримо про дрібниці. От поводження, чемність це інша річ. Тут у завмага Мартинюка був, можна сказати, таки справжній прорив. Голос у Мартинюка владний і заперечень не припускає: Сказав же вам, що олії нема, чого ж ви до мене присапались ? На всі запитання покупців - - та коли ж воно буде та олія, чи швидко даватимуть цукор, коли одержать панчохи на цілений аванс завмаг відповідає муруго й рішуче : Я не бог і з небесною канцеля рією не листуюсь. Пришлють а не пришлють точка. Коли виникають непорозуміння і нерозважний покупець пробує допоминатись своїх прав, завмаг спочатку мовчки слухає, далі помалу вилазить з - за прилавку й грізно суне на ошелешеного чоловіка. Його важке дихання і дебела похнюплена статура не віщують нічого доброго. Підійшов ІІ 1 н II И дам, на заяві. .." Далі ще хтось пнеться в двері, і знову папери, резолюції, резолюції, папери... Він обережно, по складах, щоб не поплутати бува чого, читав напівголосно папери, а на нього дунули, як із мішка, нові й нові, його стіл нетерпляче оточували співробітники й вимагали від нього підписів, наказів і резолюцій. Прокіп Семенович спантеличився зовсім. На чолі йому повиступали холодні краплини поту й зашкарублі пальці геть зовсім зрікались держати перо. Утокмився очима в папери й так стуманів, що навіть не бачив уже літер. Тільки чув. Чув, як співробітники перешіптувалися між собою, почував як збоку секретар насмішкувато перезир-нувся з друкарницею, мовляв, дивіться, якого телепня посадили ! Друкарниця вигиналась у корчах стримуваного сміху й сквапно затуляла хусточкою червоного ротика: навіть понурий, мовчазний бух альтер здвигнув плечима й забубонів собі щось під ніс. А людей у кімнаті все більшало, і з ними росли папери на столі. Прокіп Семенович розгубився вкрай і не міг дати собі ради. Раптом друкарниця не втрималась і пирснула. Секретар круто задер вгору голову й, щоб не засміятись і собі, почав наспівувати якоїсь веселенької пісеньки. Ось ось, гляди, вся кімната зарегочеться з його, старого слюсаря. Глянув Прокіп Семенович иа співробітників і зненацька розсердився. Он воно як ? На глузи мене брати ? промайнуло йому в думці. Стрівайте ж, голуб’ята!.. Та як стисне мозолястими пучками ручку, та на першому ж папері резолюцію як махне і бити так, як треба. Прокіп Плахотка". тім... II 9 Зро А по ...трапився такий папірець: Законної женьї завмага Исаевича Мартинюка. из Прокіп Семенович пограв уже з сусідом у шахи, повечеряв з дружиною, ліг спати, а думка про завмага все не сходила йому з голови і стомлювала своєю настирливістю. Щоб якось одчепитись від неї, він почав думати умисно про інші речі, поміркував про культроботу і нараз пригадав, буде доповідь Кооперація тут йому спав раптом геніяльний пляя- Клюбна заля була повна народу В передніх рядах сиділи літні робітники з жінками, попід самою катедрою, де дві години вже виголошував промовець доповідь, виструнчилась малеча, далі затопила залю молодь. Прокіп Семенович терпляче вичікував кінця доповіді, що, признатись, затяглась таки, і скоса поглядав на Мартинюка. Завмаг проліз якось до президії і сидів край столу, постукуючи олівцем по карафці, й сонними очима блукав по залі. Отже, товариші, кінчав нарешті доповідач, ми мусімо боротись за перебудову всього нашого побуту. Треба боротись за нову пролетарську, за соціялістичну етику!.. Голова зборів підвівся й задріботів дзвіночком: Товариші, ми заслухали доповідь, а тепер хто виступить? Прокіп Семенович протовпився до президії. Товариш Плахотка! Качай, старий! Прокіп Семенович зійшов до катедри й зсунувши окуляри на лоба, спокійно почав: Конешно, товариші, нам без нового побуту * заріз просто. І як я старий розумію, то нам треба новий побут і в кооперації завести Добре ж, що в нашій кооперації все гаразд стоїть і в нашій, приміром, заводській крамниці, де працює товариш Мартинюк, усе вакурат, як воно треба в новому побуті. Ну а що ж би воно було, якби це все та навпаки?…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"