Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №23-24 Сторінка 3

Журнал Перець 1946 №23-24 Сторінка 3. РУДИЙ МИКИТА В санітарній частині одного з наших загонів був їздовий Рудий Микита. Він і справді був рудий, мов голландський півень, вайлуватий та до того ще й тугодум. Мав Микита богатирську силу, але хоробрістю природа його не наділила. Як тільки починався бій, чи лунав десь раптовий постріл, Микита плигав з воза, хапав лопатку і за дві хвилини у нього був готовий такий «окопчик», що іншому і за годину такого б не вирити. Микита лягав у той окопчик і зверху прикривав голову лопаткою. Багато смішних пригод траплялося з Рудим Микитою. Ось про одну з них я й хочу розповісти. Це було в Карпатах. Вириваючись із оточення, ковпаківці влетіли в місто Делятин, де було біля тисячі німецьких та угорських солдатів. Я був у той час поранений в ногу, і Микита допомагав мені іти через гори. ’* . колотнеча. они не че- У місті зчинилася страшенна Німців ми там наклали чимало. І кали нашого приходу і наш несподіваний візит приголомшив їх остаточно. Коли ми з Микитою добрались до середини міста, перед нами розірвалась міна, і Микиту як водою змило. Я шукав його по всіх закутках, але ніде не було мого провідника. Я вже хотів було іти далі, як почув несамо-вити «Рятуйте, людоньки, вбивають!» То кричав Микита. Я заскочив до аптеки. У приміщенні від пожеж було видно як удень. На фоні білих пляшечок і баночок вимальовувалась велетенська постать Микити. Він стояв посеред аптеки і тримав за горло двох німецьких офіцерів, які з переляку забігли вже були задушені сталевими руками. А Микиті здавалося, чаються, хотять вирватися нього. Я наказав Микиті пустити есесівців, але він ще дужче туйте, убивають мене, старого!». Тоді я вистрелив двічі, куди попало. Микита глянув на мене, змовк і випустив із своїх рук по- II Малюнок Грі В кожному місті кореспонденти газет за- кидали мене ! моїх товаришів по подорожі такими стандартними запитаннями: Чому в СРСР жінкам заборонено пудритись? Чи правда, що коли місцеві п І'.І владі не подобається яке-небудь подружжя, вона наказує подружжю розлучитись? - Правда, що леді тільки в нас змогла зробити собі манікюр? їм байдуже було, що ми рішуче спроста* вували це безглуздя. Газети продовжували плести нісенітниці й вигадувати нові., лоск лаючись на нас. Один репортер, знаючи,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"