Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №21-22 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1946 / № 21-22 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1946 №21-22 Сторінка 3. Малюнки О. Козюренка Ми на американській землі. З перших же кроків дістаємо нагоду дізнатись, що таке (ДОРОЖНІ НОТАТКИ) американська гостинність. Червоні палітурки наших закордонних пас- портів справляють на американських митних чиновників і полісменів враження, яке добре вже відоме радянським людям з невмирущого вірша В. В. Маяковського. Як же це так: думати й говорити одне, а писати інше?! дивуюсь я. Бачите, містер Малишко, кожен американець може думати, що йому забагнеться. Але долари він може одержати лише за те, що подобається тому, хто платить ці долари. Не треба мати дуже багату фантазію, щоб уявити, що подобається тим, хто платить долари цим журналістам. ми, «чорними». Для них окремі квартали, окремі вагони трамваю, негра можна образити, побити, вбити. Білий за це не відповідатиме перед судом... СТЕЧИШИНИ Й ПАНЧУКИ Американсько-канадська бандерівська агентура розгорнула проти нас шалену кампанію. ЖУРНАЛІСТ-ПРОВОКАТОР А ось іще один тип журналіста. Познайо- мились ми з ним у Торонто (Канада). На прес-конференції кореспондент газети «Телеграм» наговорив нам купу компліментів. А назавтра цей містер надрукував у своїй газеті брудни пасквіль на нашу делегацію. Другого дня ми поїхали подивитись знаме- нитий Ніагарський водопад. Повертаючись до Торонто, заїхали до одного фермера-українця. Коли, бачимо, слідом за нами майнула якась машина. А за хвилину до двору заходить ото містер з газети «Телеграм». Нас він, звичайно, «не впізнав» і звернувся до л ермера: - Я збився з дороги. Скажіть, будь ласка, де тут шлях на Торонто? Фермер знизав плечима. Як, хіба містер не тутешній? Оце шосе й веде на Торонто. Чиновники й полісмени організовано атакують наші чемодани. Вони грубо й безцеремонно перетрушують білизну, носові хустки, кос- Кореспондент «Телеграм», не подякував вибіг з двору, а за якийсь час повернувся до садиби фермера з полісменами. тюми, шукаючи оту страшну «більшовицьку пропаганду», про яку вдень І вночі кричить херстівська преса і радіо. Нарешті, тригодинні митні формальності закінчено. Вступаємо в рай американської демократії й прогресу. н СВОБОДА ПРЕСИ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ Теперішні американські державні діячі, ділки і журналісти розхвалюють американську свободу слова й свободу преси на всіх міжнародних конференціях. І ось ми на власні очі і на власному досвіді знайомимось з цією свобо-дою та з її творцями. Кожен на ва перекручуються американською пресою. Нам приписується те, чого ми не говорили. В деяких газетах з’являються навіть статті і замітки, що ми це не ми, а «підступні агенти чека», переодягнені у Паламарчука, Стефаника, Габдай, Паторжинського й Малишка. Американського читача залякують; мовляв, вони приїхали робити в Америці «червону революцію». н крок, кожен виступ, кожна зая. п Так вони пи н уть. А ось, що вони говорять. В Нью-Йорку на одній прес-конференції, ко- ли ми розказали про радянську пресу, американські журналісти засипали нас безліччю компліментів. Ви, мовляв, симпатичні, культурні, дотепні люди. З вами, мовляв, дуже приємно в товаристві. А ви б, кажу, й написали в своїх газетах, що ось приїхали хороші, симпатичні, культурні люди, представники українського народу, і дуже хочуть сприяти зміцненню дружби американського й радянського наро. дів... О, нон, ноя..…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"