Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №15-16 Сторінка 2

Журнал Перець 1946 №15-16 Сторінка 2. І.’ і Іван Іванович довго сидів і думав же закінченою повістю. над май Потім рішучим рухом ухопив перо і почав докорінну правку. Всі тополі, всі до одної, за якусь годину було вирубано без жалю. І всі солом'яні стріхи було позривано з хат. Наче ураган пройшов по сторінках повісті. Той таки страшенний ураган повалив усі журавлі біля колодязів. Щоб не скрипіли більше жалюгідні пережитки хуторянства. Після цього Іван Іванович, подібно славному лицареві Дон-Кіхотові Ламанчському, рушив у наступ на вітряки. Спітнілий, знесилений відхилився на спинку крісла і замислився. Якщо одверто й чесно говорити, то правильно мене критикують. Тополі, вітряки, солом'яні стріхи... Де нове село?! Ніби на тополях світ клином зійшовся. А я от візьму і посаджу... Щоб його такого посадити замість тополь? От хоч би й урюк. Оригінально! Замість колодязя із журавлем... Що може бути замість колодязя?.. Ольго, Ольго, гукнув письменник до дружини, ти торік їздила до мами, які тепер колодязі роблять на селі? Але дружина вже спала, і письменник мусив сам собі дати раду. ...І от він знову взявся за перо. Це була натхненна праця. Він писав до ранку. Коли остання крапка стала, наче вартовий, біля прикінцевої фрази, хтось тихо постукав У двері. Це прийшов Михайло Іванович, голова колгоспу «Жовтень» із того самого села, де жила теща письменника. Приїжджаючи по справах у місто, він щоразу заглядав на квартиру Івана Івановича і, передавши від старої привітання та якийсь гостинець, любив погомоніти про всякі новини: чи знову Черчілля трясця мордує, чи скоро вже повісять японських розбишак, як повішали німецьких, і так далі. Михайло Карпушенко був у домі своєю людиною і звали його тут за довгу бороду дідом Михайлом. От саме його Іван Іванович І вирішив обрати своїм першим читачем і першим критиком* Дід…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"