ГУМОР І САТИРА

Перець 1946 №10 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1946 / № 10 / Сторінка № 3

Перець 1946 №10 Сторінка 3. II і) п:и її (О жіночу роду. Навпаки, жінки о »ІЛі« ФУТБОЛ ДОПОМІГ Мартин Мар’янович Пузинкевич, як то кажуть, і народився вже футбольним «болільником». Принаймні, за словами його друзів, він нібито, з’явившись на світ, зразу ж схопився обома руками за свою зовсім подібну на футбольний м’яч голову і шалено скрикнув: «Є-єсть!»... Хоч в цьому, звісно, можна вбачати деяке перебільшення, але вже дійсно таки хлопчаком він ніколи не ходив, як усі, а завжди дригав ногами, немов би підбиваючи м’яч горяна. Також завжди, де можна й не можна було, улаштовував з друзями гру в футбол, чому на совісті його були десятки розбитих шибок у своїм і в сусіднім дворах. За це певна частина його тіла не раз зазнавала від батька гостро відчутних зауважень лозою, так що Мартина Мар’яновича можна назвати «болільником» футболу не тільки в переноснім, айв справжнім розумінні цього слова. Ввійшовши в юність, Пузинкевич навіть вступив був лівим інсайдом до якоїсь футбольної команди, та незабаром одержав аварію. Хтось із товаришів у страшнім азарті так «бекнув» його під час гри по нозі, що стався злам. А далі неправильне зрощення, і прощай назавжди солодка мрія стати футбольним лідером! А втім пристрасть Мартина Мар’яновича до футболу не послабла від цього, а ще значно підвищилась. Через неї ж то, через оцю пристрасть, наш Мартин Мар’янович навіть довгий час був неодружений. І це не тому, він, так би мовити, не долюблював половину людського посідали в серці Пузинкевича хоч, може, й другорядне після футболу місце, але все ж надто високе й міцне. І він не раз «перепасо-вував» свої очі з одного жіночого об’єкту на інший, прагнучи знайти собі і хорошу подругу в своїм житті, і головне -надійну «соболіль-ницю» до футболу. Та перша із жінок, на яку впало було око Маріина Мар’яновича, виявила повну байдужість до футболу. Вона навіть дивувалася, як то можна захоплюватись цією незрозумілою їй зовсім «біганиною дорослих напівголих людей за м’ячем». Ясно, що душа Пузинкевича не змогла перенести такої наруги і він назавжди розірвав усяке знайомство з цим «не чулим» об’єктом. Другий же об’єкт жіночий, що приглянувся нашому героєві, навпаки, показав при розслідуванні добру обізнаність у футболі та нібито й любов до нього. Це була по четвертому чоловікові вдовиця і, очевидно, мала хороший досвід у вловленні собі мужів. Почувши від когось про любов Пузинкевича до футболу, вона спішно вивчила майже весь кодекс футбольних термінів і так і сипала так присутності Мартина Мар’яновича, чим привела його в повне захоплення собою. Але, кажуть, справжню природу, як не приховуй, вона в чомусь і десь обов’язково прорветься, як те шило з мішка. Отак і ця вдовиця раптом «за-синалась». Пузинкевич перед Загсом для остаточної перевірки вдовиці повів її на футбол. І от тут то в найгостріший момент, коли та команда, за яку «уболівав» наш герой, прорвалася до чужих воріт і забила в сітку м’яча, Пузинкевич несамовито вигукнув «Є-єсть! глянув на свою майбутню подругу. І що ж би ви собі думали? Оця майбутня його подруга солодко замружила очі, нижня яскраво окра-ена карміном губа її одкопилилась, а коротенький, бараболькою носик її не то підсвистував, не то підхропував... Ну, ясно, що й на цей раз наш герой змушений був одступитися навік од вдовиці, як вона там не присягалася, що нібито заснула несподівано, не спавши перед тим од любові до нього…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"