Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №09 Сторінка 5

Журнал Перець 1946 №09 Сторінка 5. КОЛЕКТИВНА ВЕЧІРКА" НОВІ ЧАСИ НОВІ ГЕРОЇ У досить просторій колективній кватирі було сім веселих сонячних кімнат. їх займали п’ять самотніх жінок, віку невідомого й старанно приховуваного, та два холостяки. Один із них був бухгалтер Кирило Гаврилович Чмих, віку хоч і відомого за п’ятдесят, та вигляду надто дикого й непідступного. Другий навпаки, досить життєрадісний і молодий, ро- ків тридцяти п’яти не більш; за професією технік.прораб, або як сам завжди пояснював «будівельний інженер». 1 звався він також досить весело: Іван Іванович Чижик. Жив цей кватирний «колектив», не ска зать би, колективно: дехто в ній давно вже порвав зо всіма дипломатичні відносини, а де- хто підтримував зв’язки лише з одним з двома із своїх співмешканців. Правда, бурхливі шторми одгули вже тут 1 спостерігалися тільки підводні хвилі: то хтось непомітно відсуне набік з колективної плити чайник, то підмете сміття під чужу кімнату, то напакостить чимсь іншим. І звикли вже тут до такого стану, а при зустрічах у сумісній кухні удавали, що перед ними зовсім порожнє місце. Тому здивовано знизували плечима, коли Чижик зрідка з'являючись на кухню, починав до всіх весело щебетати, ніби справжній чижик навесні. Він уперто не зважав на кватирнІ чвари І продовжував розмовляти зо всіма. Все ж помічали, що особливо любив Іван Іванович провадити бесіди з Альбіною Филимонівною Рудь. Працювала вона естрадною співачкою і, хоч, може, не була значно молодшою за решту жінок цієї кватири, але мала завжди «підсві- Малюнок В. Гливенка жений» усякими спеціями, фарбами й приладами вигляд. Розмовляла ж, як дівчинка, ніжно II й «музично», ніби виспівувала. За це її також «особливо любили» чотири інші жінки, обзиваю- чи «крашанкою», «кривлякою», «рудою безда- Перець (до М. Ю. Лєрмонтова). Знайомтесь, це рою» тощо. тричі Герой нашого часу Іван Микитович Кожедуб. Михайло Юр'евнч, ось, одного вихідного дня, залишившись з співачкою біля плити наодинці, Чижик сказав: До першого Травня, Альбіночко, залишилося всього-навсього десять днів. І вгадайте, що мені спало на думку? Теж і Улита асилівна елікатна, служачи в д що-о? я співала Руль. кокетно схитнувши на нього свої великі наліплені вії. промтоварнім магазині, допомагає громадянам здобути крам, конче потрібний їм для прикриття, так би мовити, їхнього тіла від не- авайте спробуємо примирити ввесь наш скромних, так би мовити, поглядів хе, хе! Я кватирний колектив. Га? Що ви кажете?! здивовано, немов би почула про якесь чудо, скрикнула співачка. І для чого це вам здалося?.. не говорю вже про нашу Альбіну Филимонів-ну, яка своїми співами зроджує в людях весе- лі й бадьорі настрої. А хто єсть такий Кирило Гаврилович Чмих? Він єсть головний бухгалтер, без якого жодна установа не продихає й жод ІІІ Взагалі хотілось би, щоб не було в нас чвар. І можна було б улаштувати першого Травня спільну вечірку. Ну, зна-аєте! Та я ж перша нізащо не сяду поруч з отою плітницею Лісовою чи з отою задирачкою Авророю Протасіївною. Ні, ні, ніза-ащо в світі! закотила Альбіна Фи. лнмонівна свої очі під брови. Але почекайте но, вислухайте мене! і Чижик почав щебетати, виспівувати, умовляти, давати доводи. І один із них зм’якшив таки серце непримиренної Рудь. Прораб сказав ніби між іншим, що на вечірці можна було б провести власними силами концертин, на якому, безперечно, належатиме співачці перше місце. І вона не витримала й погодилася умовити двох Інших жінок, з якими в неї були ще не вкрай зіпсовані стосунки. Сам же Чижик взявся «об. робити» Чмиха й Лісову та Аврору Протасїївиу Фурсик. І як це не дивно, за декілька днів по тому, ввечері, один по одному, з витягнутими й не. довірливими обличчями, все ж зібралися цілим колективом у кухні. І тут то прораб остаточно переконав усіх.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"