Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №07 Сторінка 5

Журнал Перець 1946 №07 Сторінка 5. ТОВАРИШ ІЗ ЦЕНТРУ Вирішила редакція «Радянське Мистецтво» допомогти Дніпропетровському театру ім. Шевченка художньо вирости. Надіслала туди свого кореспондента-рецензента Юрія Ягнича. Поїздив рецензент, подивився і написав, а «Радянське Мистецтво» у № 8 (46) надруку- вало Читаємо: «І все-таки деякі вистави лишають почуття незадоволеності, відчуття провінціал ьності. У значній мірі цьому сприяють технічні неполадки, недбайливість, що впадає у вічі навіть недосвідченому глядачеві. То завісу «заїсть», І вона запізниться майже на хвилину наприкінці акту, то загуркотить грім не тоді, коли це належить, то щось трапиться із світовим (?! -Ред.) оформленням». Юрій Ягнич глядач досвідчений. Він відразу бачить корінь. Товариш із центру відразу ба- ПАНТОМИМИРУЮЩАЯ" АБРАКАДАБРА 23 березня цього року читачів газети «Ста-линское Племя» розбудив грюкіт, брязкіт І барабанний бій, який доносився з 4-ої сторінки газети, де було надруковано рецензію Миколи Дубова на постановку балету «Лісова пісня»-в столичному театрі опери й балету. Кинувшись до газети, читачі виявили, що все оце торохтіння йшло від першого до останнього рядка рецензії. Починалося воно з того, що: «Образи, ВЬІРАЖЕННЬІЕ одними сред-ствамн, не могут бить механически ПЕРЕ- ОДЕТЬІ (?! Ред.) в другие одеждм». КАДР З ФІЛЬМУ «ПРИЇЗДІТЬ І В ДЗВОНКОВЕ» До ряду сіл кінопересувки не заїжджали протягом 2 років жодного разу. Деякі райцентри перетворили кінопересувки на постійні нерухомі установи. Малюнок О. Козюренка Кінонітудинісюдинесувка. Далі рецензент пише так: «У масових сценах деякі актори, буквально, як то кажуть, не знають, куди руки подіти. В наслідок від постановки, в якій ряд досвідчених акторів створили яскраві й цікаві образи, лишається почуття незадоволення». Отже, якби завіса піднімалася вчасно, грім гримів тоді, коли треба, і актори махали руками, мистецтво в Дніпропетровську було б на рівні смаків Юрія Ягнича. Навряд, щоб дніпропетровці виросли від порад рецензента. Та й чи варт було спеціально їздити, шоб таке написати (і надрукувати). Коли б це було надруковано у «Віснику брин зотресту», можливо, це було б і до речі. А «Радянському Мистецтву» не личить. Єй-єй? Далі якісь інсценувальники «не пьітаясь найти свой позтический язьік, подходкли к за» даче в лоб» (?!) Потім рецензент тріщав про те, що: «Еслн предшественннки «Пкні» («Лілея» «Бісова ніч») еще сохраняют родимьіе пятна атнографичности, (?! Ред.), музикально мало интереснн вслєдствйє изобилия неперева-ренньїх цитат» (?!). Не «переваривши» й сам цю мовну підошву, Дубоа уже реверансував у бік музики балету: «Музика М. Скорульского не может бить Ланкова колгоспу «Більшовик», Сумської області, т.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"