ГУМОР І САТИРА

Перець 1946 №05-06 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1946 / № 05-06 / Сторінка № 11

Перець 1946 №05-06 Сторінка 11. Малюнок В, Гливенка КОЛИ СКРЕСАЮТЬ РІЧКИ І Васько, диви, у нас уже на якорі. СКАНДАЛ НА ВСЕ МІСТЕЧКО В районному клубі було повно людей. Коли директор закінчив доповідь на тему: «Десять років нашого м’ясокомбінату», головуючий сказав: - Від місцевкому слово для привітання має товариш Цвіркун. Став той на трибуні, обсмикує сорочку, а зал ще дужче аплодує. Звикли вже робітники, що як виступає їхній місцевкомівець, то неодмінно щось таке ляпне, що сміху потім на цілий тиждень. Одного разу поїхали вони з Цвіркуном на екскурсію в Одесу і пішли оглядати крейсер «Червона Україна». Гостинно стрів їх командир. Пояснював їм усе, показував гармати: зенітні, торпедні, далекобійні: Зрозуміло? питає в кінці, Все зрозуміло, каже Цвіркун, тільки ви, товариш командир, все таки скажіть, який це пароплав: пасажирський чи товарний? От чому і на цьому вечорі так «захоплено» стріли вони Цвіркуна. Цей, мовляв, скаже Цей може. Коли ми подивимось, то що ми побачимо? глибокодумно почав він, Ми побачимо те, до всі ви знаєте. Здвнг побачимо! І все це. дякуючи нашій адміністрації. Кілька років тому у нас ще не було ніякого устаткування, крім шановного директора Андрія Остаповича і ганчірки для витирання підлоги. А тепер... Зал розреготався, зашумів, і на цьому Цвіркун мусив припинити свій виступ. Приголомшений тим, що його порівняли з ганчіркою, директор почервонів. А Цвіркун уже сидів у нього за плечима і доказував, що вік зовсім не хотів так погано сказати. Дайте ще раз слово і я розшифрую свої мислі, просив він директора. Та з трибуни вже по-діловому і просто виступали інші. Після офіційної частини був концерт, а потім танці. Але ніщо не веселило Філімона Цвір куна. Він протанцював з друкаркою комбінату тільки одне «Утомленное солнце» і подався на свою кватирю. ...Вранці другого дня, як тільки він прийшов у місцевком, грянула така подія, в якій Фь лімон Цвіркун мусив по-справжньому блиснути своєю чуйністю керівника профспілки. Зайшла до нього в кабінет прибиральниця і, важко зітхнувши, повідомила: Так що, Філімон Пилипович, нема вже нашої Параски Іванівни, померла. А я з нею де- авно навігація почалась, а він і досі сидить сять ла... літ отут проробила. Добряча жінка бу не як і*; н Яка це Параска Іванівна? Петренкова, Що в прохідній робила? Вона. Хворіла ж оце, бідняжка, та й видержала. Ви були в неї? Ні, це рано мені одна жінка сказала, ішла я на ро Ладно. Договорились. Ви йдіть, а я тут продумаю деякі міропрнятія, мовив голова місцевкому, По всьому комбінату рознесла прибиральниця цю звістку. А через годину Філімон Цвіркун з певним трауром у голосі говорив на позачерговому засіданні місцевкому. Не догляділи ми. На до прямо сказать не догляділи. Десять років проробила у нас по-ударному товариш Петренко, і ми не можемо тут не проявити високу чуткість. За його пропозицією столярові Івану Андрійовичу негайно передали витяг з протоколу про виготовлення труни. Цвіркун сам мусив купити вінок і матерію на плаття. Крім цього, він мав підготуватися до виступу на кладовищі. Філімон Пилипович бігав, метушився, на телефонні дзвінки і відвідувачам відповідав коротко: Не можу, у мене похорон. О шостій годині вечора все було підготовлено. До порогу місцевкому підійшла півтори-тонка із труною. Цвіркун поклав у кузов вінок, ще раз уточнив адресу і, тримаючи голубий шовк у руках, сів у кабіну. Машина перебігла через містечко, запетляла у кілька вуличок і зупинилась біля двоповерхового будиночка. Що й казати * важка була роль Цвіркуна. Через якусь хвилину він мав побачити мертвою ту саму…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"