Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1946 №01-02 Сторінка 13

/ Перець /Журнал перець / Рік 1946 / № 01-02 / Сторінка № 13
Перець 1946 №01-02 Сторінка 13. Малюнок В. Литвиненка. ЖЕРТВА АВТОЛИХАЧІВ На що ви скаржитесь? На «студебекера». 1. ЯК Я ФОТОГРАФУВАВСЯ Поїхав я в Кіровоград. Іду вулицею і читаю вивісочку: «Фотографія Спецторга». Підкрутив вуса, заходжу. Дуже ввічлива дамочка так і забігала, і заквохтала кругом мене: Будь ласка. Сідайте, товаришу. Вам які картки. А які найшвидше, кажу. І от я сів перед апаратом. Крутив мене майстер, повертав на всі боки. Не моргайте, і дивіться на мій піднятий палець, кричить. Потім примусив мене не дихати і так довго «видержувати», що опісля я ледве від кашлявся. Клацнув і каже: Через три дні замовлення буде готове. Приходжу через три дні. Не зробили, ждіть. Не можу ждати. кажу, бо мені ще в Красилів на Подільшину треба спішити. Пішли вони вроді доробляти мої картки, а потім і заявляють: Ви звиняйте. Трапилась біда. Майстер неправильно націлився і захватив тільки ніс і шматок вуха. Давайте, - говорю, це буде дуже інтересно, бо такої у мене ще не було картки. Не дають майстри, бо це, мовляв, псує їм якусь марку. І кажуть мені: Просимо на «повтореніє». Посадили другий раз на той піднятий завтра виносить палець дивитися, і пообіцяли, що звільнять від цієї мороки. Заходжу знову. Лагідна дамочка кіпу тог «продукції». Це не ви? А це не ви? питає. Ні, кажу це, здається, якась модниця, бо вроді в шляпці. 6! Ось ви! зраділа. Глянув я і сам себе злякався. Тут прибіг завідуючий і як гримне на дамочку: Видавайте кожному, згідно номеру, і ніяких балачок. А то подумаєш, «він себе не взнає». Ми не якінебудь халтурники, а «фотографія Спецторга». Взяв я, що вже там станцію. Якщо, думаю, ме мене по картці, то номеру, що це таки я. і«і вийшло, та й на жінка не визнавати-доводитиму, згідно 2. А ОСЬ І КРАСИЛІВ Прибув сюди пізно і вирішив ждати ранку у вокзалі. З п;в години штовхали мене під дверима якимись мішками, корзинами і зрештою вдавили в той «ох-зал». Опинився я з розгону аж під дверима самого начальника станції. Темно. Накурено. Стою, затиснутий у куток і ворухнутись важко. Товариші, може хто чує мою шапку під ногами. Тільки що загубив, гукає…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"