Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №01-02 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1946 / № 01-02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1946 №01-02 Сторінка 2. І ПОДВІЙНІ ІМЕНИНИ А-а, кого я бачу? Та це ж він, отой самий, кому я ще в дитинстві иайвідданішим другом був, з ким поділяв завжди І горе, і радість, і останню копійку га, га, га! галасував на всю вулицю Базиль Кізка. Правда, я нізащо не сказав би того, щоб ми з Кізкою були колись друзями. Навпаки, в дитинстві мене не раз через його наговори дорослі так сікли, що аж у повітрі свистіло, він здаля тільки під’южував: Так його, так га, га, га! Його теперішній наступ на мене був такий раптовий, несподіваний і стрімкий, що я розгубився і попавши йому в обійми, поцілував тричі, як і він, навкруг себе повітря. Ну, як же поживаєш? Що поробляєш? Куди йдеш - куди шлях ведеш? сипав Кізка, мов горохом, запитаннями. Та живу я, відповідаю йому, кране треба. А йду десь до ресторану ще пообідати. Ш.о-0 таке? очами сови вирячивсь на о ресторану? Та що ж це ти і мене Кізка. самогубством хочеш покінчити чи що? Тож хто завжди обідає по тих ресторанах, той неодмінно наживає собі виразку або принаймні катар шлунку, недокислотність, перекислої-ність, атонію кишок, апендицит... ти ось надійдеш, г і Кізка ще швидше рвонувся на ж до (' Ба-мет- межи на таке на весь голос бігти кудись до гроші я в твої за-частину повернути ж Х -' ч -3- ’ Малюнок В. Гливенка. І Та почекай лиш, Базилю, я ж ие завжди, я тільки сьогодні. Випадок такий: дружина поїхала до родичів. Отож мені й доводиться... І щоб оце я свого друга відпустив обідати до ресторану та ие будь я тоді Кізка на світі! патетично вдарив себе в груди Базяль. До того ж хіба ти не знаєш, який саме тепер день? А який? питаю. Господи і треба ж родитися отакою, пробач мені, «шляпою», щоб навіть і цього не знати! Та сьогодні ж поперше передодень старого нового року, а подруге Василі й Меланки іменинники. Значить, і я, і моя дружина сьогодні подвійні іменинники. Чув? Га. га, га!.. Чув, кажу, і вітаю тебе. Але ж ти казав колись, що твою дружину звуть Емілія... Так, дійсно, її найсправжнісіньке ім’я -Емілія, але в паспорті стоїть Меланія. Розумієш, папінька й маміиька в неї малосвідомі, так би мовити, громадяни з Євбазу. Торгують там різним свинством ковбасами, салом, смальцем тощо, ну, ото й дали моїй Емілії отаке неподібне просте Ім’я. Тепер же, коли вона одружилася зо мною і стала, так би мовити, на інтелігентний шлях тут уже тільки Емілією й лнчить їй бути га, га, га! А іменини справляємо ми і ради несвідомих батьків, і ради зустрічі старого нового року, і ради скорочення витрат за одним уже заходом сьогодні. Отож І запрошую я тебе зараз на подвійні іменини, і, підхопивши мене під руку, майже побіг тротуаром. Куди ж ти мене преш? здивувався я. Ти ж казав, що живеш десь на Дмитрівсь-кій, а тепер ось тягнеш на Сінну. Та це я в «Особторг» докупити дечого. Розумієш, зайва людина, та й папінька з…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"