Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №04 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1946 / № 04 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1946 №04 Сторінка 2. БАЙКА До двору чорної корови, Що брагу із цебра пила, Потягши носом, звівши брови, Корова рижа підійшла: Здорова, кумонько, була. Привітно й жалісно сказала, Зітхнула важко й плакать стала: Щаслива ти, а як же я? Чи доля вже така моя? Візьму й поскаржуся до преси, Ось ти щодня делікатеси їси, сінце, з половою макуху, Варену бульбу, лушпайки, По слуху чую і по нюху І жом, І гичку, й буряки, А я ось, бідна, ледь жива, Бо вже од самого рІздва Таким, як ти оце, на втіху З хліва свого тягаю стріху. Чи провинилась в чому я, Чи доля вже така моя? Корова чорна, мов гора, Підвівши голову з цебра, Мордяшку ченко облизала І так сусідоньці сказала: Яка ж ги, сестро, неласкава, І знов таки, не в долі справа. Ти ж ціло літо, без клопоту, В траві по черево бродила, Як кажуть, байдики все била, А я старалася до поту, В колгоспнім полі я робила. То не легка була робота, Та взимку маю все до рота. Ще рік, ще два, од сили три Придбають люди трактори, Подякують за працю нашу І пустять знову нас на пашу. Отак, голубко, отакої Ми вернем людям молоко, Яке тоді не додали, Бо корови ж ми не воли. Ти ж егоїстка, несвідома се літо висиділа вдома. Такі слова навдивовижу Взяли за саму душу рижу. Вона сусідку полизала, Подумала і так сказала: Розумне слово я почула І все тепер, усе збагнула. Зняло з очей мені полуду, Я помагати теж вам буду. Мораль отут уже без діла, Бо ясно все і так без слів, Виходить рижа зрозуміла, А чи хазяїн зрозумів? Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО. РАШНА ПОМС Спільний сарайчик при комунальній кватирі це, так би мовити, метр, пуд, кілограм або грам людського сумління. Заглянути в такий сарайчик проникнути в душу жильця. Бо що гріє душу жильця взимку? Дрова. В мене голова дровами забита, скаржився Бондарчук сусідові Бойку. *- А в мене що? Соломою? відповідав Бойко. Я теж сплю і бачу сухі дровця. Крім дров нічого в голову не лізе. Так порожній сарайчик впливав на голову. Аж ось Бондарчук і Бойко в один день дістали наряди на паливо, і голови їх звільнились від березових, соснових і грабових думок. Сидячи за круглим столом, вони довго розв'язували питання демаркації кордонів всередині сарая і проблему зберігання ключа. Розмова відбувалася в дружній атмосфері- Співбесідники обмінялись теплими промовами, та коли похолоднішало, чорна кішка пробігла між ними. Як ви топите? Бойка. фі І н запитав Бондарчук у І кімнаті у вас жара, а дрова цілі... сказав Бойко, поступайте до нас у трійку по навчанню кочегарів швидко опануєте секрет економії. Бондарчук зайшов у сарайчик і замислився: Не інакше, як Бойко мої дрова палить. Це поліно вчора не так лежало». Він витяг з ки-ені скяій олівець і почав таврувати поліна хрестиків по- 1-І хрестиками. Ранком перевірив меншало. Слухайте, Бойко, я звичайно ні на що не натякаю, але дрова в мене крадуть. Крім нас у сарай ніхто не ходить. Один із нас, звиняй-те, злодій. О! почали про це. Я теж дещо помітив, хрестиками позначаєте? Хрестиками. На хрестики шахрая не зловиш, реміннти мгпсу. Мітку замінили, але Б метри катастрофічно зменшувались. Слухайте, Бойко, дрова крадуть, благально підступив до нього Бондарчук, давайте разом ходити а сарай. О! ключ? Ключ по-старому під стріхою. Невідомо, де Бойко пропадав цілими днями, але насвітанку він будив Бондарчука. Той загортався у ватяну ковдру і, тремтячи від холоду, ішов за сусідом у сарай. Бондарчук аж змарнів від безсоння. А дрова все…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"