ГУМОР І САТИРА

Перець 1946 №08 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1946 / № 08 / Сторінка № 3

Перець 1946 №08 Сторінка 3. БАГАТСТВО МОВИ ПРО САШУ І МАШУ Лист Перцю* від дівчат і хлопців одною містечка Товаришу Перець! Побачити Сашу Ти можеш у клубі, як вечір спаде. У такт «Утомленному солнцу» він Машу, Зігнувши дугою, у танці веде. Надутий, як півень, у жовтому кльоші, 1 плечі.» підтягнуті вверх аж до вух! Він крутить ногами такі «крендельоші», Що Маша круг нього літає, мов пух. Нехай будуть скоро підошви на дірах Ця пара завзята й не дума ставать. Фігура у Маші, немов на шарнірах: Таке виробля там, що й сором казать. Як тільки-но музика схлипує басом * Нахмурює фея обличчя тупе. І ось уже знову пішла вихилясом І Саша за нею спішить та сопе. танцюльках ця пара вважається перша. 1 от «Утомленному солнцу» кінець... Полускають зернят «прем’єр» і «прем'єрша», Засмітять підлогу і знов у танець. В них повно презирства до вальсу і польки. Для Саші і Маші ці звуки не в тон... Давай лиш фокстроти і «танги» нам толькн! Вигукує цей містечковий піжон. Набридло нам бачити Сашу і Машу. Товаришу Перець! Пойми і повір! Звідкіль вони вдерлись у молодість нашу Піжони оті на «паризький манір»?! А ти чому на матч квитка не купуєш? А я на футбол завжди по заборній книжці хожу. Пусті оці франти, що ніччю і вранці В їх головах тільки танцюльки одні... Ми любимо теж покружляти у танці. Та любим не менш ми вистави, пісні... Влітку студент хімічного факультету Генадій Лампура вирішив не відпочивати, а торгувати морсом у ларку Міськторгу. Він вважав, що, задовольнивши за зиму свою до знань, спокійно може задовольняти населення, що мліє від спеки. Ми вже жемо про заробіток. Сьогодні Лампура вперше у цьому відкрив свій ларьок. На жаль, день був похмурий, і споживачі пробігали повз Генадія, залишаючи йому право теоретично визначати ступінь їхньої спраги н спрагу спрагу не ка- сезоні й н ступінь їхньої спраги. Дивлячись на свою касу, Генадій сумно згадував порожні місця в періодичній системі Менделєєва. Раптом забринів голос, що нагадував срібні дзвоники. Налийте морсу... Я так бігла... Власниця цього голосу була чарівна, і велетенська нотна папка з відтисненим погруддям Шопена, яку вона тримала в руках, теж чарівна. Але майбутнього науковця таємниця будови матерії хвилювала більше, ніж будьяка прозора мануфактура та її носії. Вам вишневого чи цитринового? спитав він. Байдуже відповіла дівчина. Не прийняти певного рішення це гірше, ніж прийняти помилкове рішення. Тоді дайте вишневого. Ви прийняли вірне рішення, хоч різниця між тим і другим тільки зорова! Як ви сказали? Харчова фарба. Дівчина випила морс, розрахувалась І почала прогулюватись в районі ларка, поглядаючи на. Пампуру так, як ми в юнацтві дивимось на вивіску похоронного бюро. Генадій теж іноді позирав на дівчину. її постать нагадувала йому десятихвилинний пісковий годинник вишівської лабораторії, і він дивувався, як можна ходити на таких тоненьких ніжках і не розбитись? Через півгодини дівчина знову попрохала налити вишневого морсу. Генадій налив їй бокал з верхом, говорячи: Харчова фарба «аморант». Це не від слова амур? спитала дівчина. Ні. Це від слова «безсмертя», пожартував студент, «аморт». - Ах, кохання і безсмертя це майже одне. Кохання невмируще. Матерія теж вічна, додав Пампура,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"