ГУМОР І САТИРА

Перець 1946 №03 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1946 / № 03 / Сторінка № 5

Перець 1946 №03 Сторінка 5. КОНЬЮНКТУРА ПІДВЕЛА ПОЗАШКІЛЬНЕ ДОЗВІЛЛЯ його ще в столиці директори, герої ЯК (Театральна повість в трьох картинах) Картина І Театральний ярмарок, або, звали ярмарок слави, збирався щоосені. З’їжджалися на нього художні керівники, режисери, солісти, герої і звичайні собі актори. Ярмарок вирував по кілька тижнів. Директори щось продавали та купляли, художні керівники шукали хороших п*ес та підбирали акторів для них, а актори із виглядом змовників, шепталися по кутках. Ходили тут І драмороби. Вони показували кожному нові та перефарбовані п’єси і клялися, що кращого краму не було, не тільки в наші дні, а навіть у старі класичні часи. Але головне, за чим їхали на театральний ярмарок, була коньюнктура. Вона вказувала, що і як треба ставити в даному сезоні, отже, ніхто, не міг без неї обійтися. Перший післявоєнний театральний ярмарок почався невдало. Все на ньому було, як і раніше, але ж бракувало головного. Не визначалася коньюнктура, а тому всі ходили збентежені. Та ось одного дня дуже поважний жрець Мельпомени сказав у знайомих: Повідаю вам, друзі, по мені вчора приятель, що його від однієї особи, яка здорово що після війни треба дати глядачеві проблемну розвагу. Через десять хвилин увесь ярмарок про цю розмову Коньюнктура окреслювалась... колі близьких секрету. Казав товариш чу в в курсі справ» знав полегшенням зітхнув. Картина II Драматург Дмит Терпкий два місяці пра- .*А Ї5 цював по дві зміни підряд. Нарешті, і він, з легким серцем і важким рукописом у руці, прибув на ярмарок. Та де ж ти бродиш, моя доле?! ки- нувся до нього давній приятель режисер Вячеслав Бенуарний. Кінчав п’єсу. Ось вона, невмируща! А що ти відобразив у ній? Війну! гордо відповів автор. Що ж ти, голубе, наробив?! А хіба що? стривожився Терпкий. Не та коньюнктура, друже. Послухай мене. Досить нам війни. Всі її бачили, всі знають. Нам треба заспокоїти глядача. Промазав! скрикнув Терпкий, схопившись за голову. - А я ж у дві зміни гнав... Бенуарний почав заспокоювати друга: І в Шекспіра, Мит», були невдачі... А ти перебудуйся на ходу. Подумаю, глухо сказав Терпкий... Через кілька днів його знову побачили на ярмарку. Похмурість, як рукою зняло. Навпаки очі драматурга якось хитрувато посміхалися. Зустрівши Бенуарного. він вигукнув: »го Придумав! Прямо геніально придумав! Дякую за пораду. П’єсу переробляю... Одне Вечеря з томатомною енергією. Малюнок В. Гливенка. А» ІЙУЙ8 - Голова Райради обіцяв ковзанку організувати, піднести…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"