Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №03 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1946 / № 03 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1946 №03 Сторінка 3. КОВРИЖКА «НЕ ПУЩУ ну що ти їм зробиш? Мені» спо- А трапилось це тут таки ж у Києві, у 104-ій крамниці, що коло Бесарабського базару. День був звичайний, не дуже похмур-ний, не дуже сонячний. Стоять собі коло прилавку люди і купують хліб. Аж, ні, брешу, не купують, а сперечаються з продавщицею. Хліба чорного просять. А їм не дають. Тобто дають, але не стільки, скільки належить, а «пополам з коврижкою». Деякі замислені Інтелігенти, щоправда ні слова не сказавши, віддадуть свої карточки, їм там виріжуть, що потрібно, дадуть трохи хліба, трохи коврижки і квит. Мир і спокій. Зате більшість покупців, як з ланцюга зірвались: не хочемо, кричать» коврижки, давайте самого хліба, Один дідок, навіть, сльозу пустив, каже, і так з малолітства від золотухи кою нема, а ви мені силоміць на мої законні хлібні картки деякі солодощі пхаєте. Проте, продавщиця не розгубилась. Ви, старий брехун, каже, пробачте, ще не куштували, а вже й нюні розпустили. Немає в цім коврижковім повидлі нічого солодкого, а навпаки воно більше кислотою віддає. Знайшовся серед публіки і такий відчаюга, що до самого завідувача пішов. Такий молодий хлопець, у шинелі без погонів, видати недавно з армії, тому й сміливий такий. Дозвольте заявити вам, тихо сказав він, що у мене на вашу коврижку грошей не вистачить. Я з собою захопив акурат на цигарки і на хліб. Дозвольте, каже, наступного разу взяти коврижку... Е, ні, ні за які коврижки розгнівався завідувач. Всім хліба та хліба! А куди я дві тонни коврижки подіну? Сам же не з’їм? Тим більше, що мені її в грузовику подавили, усе повидло вичавили. З тим і розійшлись. Але після всього цього гамору і скандалу прийшов завідувач додому, із’їв миску супу з чорним хлібом (без усякого повидла), ліг на канапку і задрімав. І приснився йому та-кий сон: Заходить він до перукарні, як завше стрижеться голиться. А коли дійшло до одеколону, глянув скоса на прейскурант і каже потихеньку: не треба, Але перукар єхидно посміхнувся, міцніше зашморгнув на горлянці в клієнта простирадло і вхопив пульверизатора. Голубчику, ниці, ви, принаймні, не цим би, а трійним, їй-богу, грошей не захопив... А цвіточннй я куди подіну, гаркнув на нього перукар, у мене його 130 літрів... Купатися мені в ньому, чи що? І далі сниться завідувачеві: прийшов він до лазні. Тільки встиг, як то кажуть, перше…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"