ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №21-22 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 21-22 / Сторінка № 3

Перець 1928 №21-22 Сторінка 3. ПЛАНОВИМ ПОРЯДКОМ АБО МАРКІЗЕТОВІ ШТАНИ У місті абсолютно не було штанів. Абсолютно і безнадійно. Громадяни ходили під стінками, соромливо прикривали діряві коліна і болісно переживали" латки. У крамницях прикажчики сумно, але вперто, умовляли: Вам на штанці? Нічого нема... І не передбачається... А в тім ось зефірчик смугнастенький. Багато-хто беруть. Кажете на штани не того? Тоді ось вам батистик картатий. Тільки-но громадянинові на штани одрізав. Раджу й вас. Статечне і скромне. Останній крик! Беріть, поки не розібрали... Іноді, прикажчиків били. Але це не допомагало. Деякі наївні культ-робітники пробували звертатись до їхньої громадської свідомости. Теж не допомагало. І тоді громадяни скорились. Коли реєстратор міської ради, трохи ніяковий, уперше прийшов на роботу в веселеньких штанцях із смугнастого ситцю це мало кого вразило. Де-хто навіть позаздрив і дешево й вигідно. Незабаром смугнастої мануфактури у місті вже не вистачало. Перейшли до картатої. Все частіше доводилось бачити на статечних громадянах легкодумні рожеві та блакитні барви. Скучний, сірий провінціяльний натовп ожив і зарябів майже тропічними кольорами. Кажуть, що обслідувач з Округи знепритомнів з переляку, коли він побачив загальні збори з приводу самокритики. Бо ці збори скидались певніше на негритянське весілля або на вкраїнську оперу, ніж на зборище розумних істот. Товариш з округи захленувся циркуляром, подавився резолюцією і ганебно втік, розгубивши дорогою калоші та 225 пунктів свого обслідування. На справі зі штанами ця подія ніяк не відбилась. І, мабуть, увесь район ще довго одягався б у маркізет, коли-б не жінка т-ша Пампушки. Одного ранку т. Пампушка, голова спілки будівельників, чоловік поважний і суворий, найшов на стільці, поруч свого ліжка якусь акуратно згорнуту річ. Пильно розглянувши ту річ він, нарешті, зрозумів, що це були елегантні штани з букетами троянд і фіялок на кремовому тлі. Інший чоловік, коли б він одержав од дружини такий подарунок, неодмінно почував би себе зворушеним. Але тов. Пампушка чогось осатанів. Він схопився з ліжка. Він кинувся до дверей. Він вдерся до правління Ц. Р. К. Він люто потрясав трояндами й фіялками... Правління, звичайно, здивувалось: Не подобається? Чому? Гарний рисунок, дуже гарний. Усі так носять... Шановні товариші, сказав Пампушка виразно, я розумію революційну конечність. Я сам колись воював. Я розумію штани із старих лантухів. Я згоджуюсь на штани з попівської ряси. Я можу, навіть, виправдати штани з червоного оксамиту, коли його здерто з реквізованого дивану... Але, товариші!!! Ця маркізетова річ... і з фіялками, товариші! це щось надприродне. Це перебільшує людську уяву! Цього я не втерплю!.. Правління співчуваюче зітхнуло. Та хіба ж це ми, товаришу? Це центр. Плановий порядок. Що тут зробити? Але тов. Пампушка був людина вперта. Він кинувся до міського телефону. Ліктем він одпхнув від апарату чергового хлібозаготовача й- забалакав по-свійски: Він тикав своїм новим одягом у саму трубку. Він, хоч це й не личить членові спілки жорстоко лаявся. На другому кінці дроту представник Вукопспілки, Іван Трохимович здивовано зустрів несподіваний словесний вибух. Що?! Що таке? Не розумію! Не може бути! В нас плановий порядок! У відповідь трубка рикала й ледве не плювала йому в ухо. Іван Трохимович трохи одсунувся й сказав лагідніше: Воно, мабуть, дійсно щось того, помилочка. Гаразд! Не турбуйтесь! Ми виправимо!.. І він накреслив у свойому блок-ноті якись незрозумілі знаки. * * * Коли надійшло нове півріччя помилку, справді, було виправлено місто затоплено було штанами. Це була злива, потоп, якась штаняча навала. Штани були скрізь. Вони манірними гронами висіли у вікнах овочевих крамниць, замісць винограду. Вони заповняли галантерійні прилавки й випирали відтіля мережево, стьожки та тасьму. Коли покупниця питала в аптеці соску для немовлятка, меланхолійний провізор пропонував їй…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"