ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №14-15 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 14-15 / Сторінка № 5

Перець 1928 №14-15 Сторінка 5. НОВИМ ПОБУТ Гарний хлопець Василь. Енергійний, бадьорий, жвавий. Зранку на заводі, увечорі в клубі. Навіть уночі не вгамовується: граніт гризе. Політграмота в нього така, наче б її корова жувала, жувала та й виплюнула. Не те що в инших: і сторінки не розрізані. Одне слово, свідомий хлопець- А головне голова в Василя чудова. Міцна голова. Такої голови, мабуть, у всій республіці більш не знайдеш, вже не кажучи про гнилу Европу. Як піддасть він цією головою м'яча тільки ви того м'яча й бачили. А коли ще розженеться як слід та головою якомусь беку в чужої команди в живіть потрапить, тоді вже амба, кришка. Другого дня ховають того бека з музикою, як жертву нового побуту. Василь зі своєю командою ззаду йдуть, у всіх червоні труси, чорні майки; так воно гарно, що краще й не треба. Ні, що не кажіть, а гарний хлопець Василь. Повз клуб іде хулігани від нього так і тікають; та не лише хулігани, а й инша публіка: коли б не помилився та руки б комусь не викрутив. Мати є в Василя; так він навіть старою не нехтує: вчить її, за попів усе розказує. Бач, стара й розворушилась трохи; до нового побуту пристосовуватись починає. В неділю, наприклад, вирядиться Василь на футбольні змагання, а мати теж не без діла. Розташує на ліжку перев'язку, примочки, компреси, образ крадькома витягне, лампадку засвітить. Василь собі на майданчику глави набуває, а мати тим часом нелегально з богом балакає. - Господи, каже, проломи ти голови чужій команді, ребра їм потрощи, а мій Васильок хай їм десять голів заб'є й живий додому повернеться. Коли зирк повертається додому й Василь. Бог йому щось погано допомагає, бо повертається він завжди в зовсім неприродньому вигляді: шкандибає, синцями розбарвлений, неначе першотравнева трибуна. Нижня губа в ковбасу розпухла. А праве вухо теліпається ганчіркою, наче в сусідського Рябка. Мати, звичайно, тільки охне та й сяде собі просто в помийницю. Нічого, матінко, сміється Василь та й випльовує недбало парочку зубів. Давай, стара, рушничок. Це нічого. За те ж і одлупили ми їх вже пам'ятатимуть. На гамуз рознесли.. А в тебе, між иншим, знову ця капость? І рішуче дмухає на лампадку. Сором,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"