Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1928 №14-15 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1928 / № 14-15 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1928 №14-15 Сторінка 3. ХЛІБНА СПРАВА" Зав. хлібопекарнею метнувся до пекаря. Макаре Степановичу! Знову публіка скаржиться. Хліб, кажуть, ні к чорту? Макар Степанович, не поспішаючи, висякався в свій спецодяг" бі-лий фартух і поволі, солідно відповів: Хліб у мене, Семене Ігнатовичу, завжди вищої якссіи, а ксли хто через свою несвідомість скаржиться не звертайте уваги. Брешуть, сволочі! Як же брешуть, коли в пекльованому хлібі, наприклад, така скоринка, що її й голоблею не проб'єш, а м'якушка: хоч вікна замазуй. Ну і що з того, знизав плечима Макар Степанович, замазка теж грошей коштує, а що-до скоринки так їм же чортам краще: хліб довше їстиметься. Режим економії, так би мовити... Ну, а сірий хліб чому у вас такий невдалий: і на смак кислий і тютюном відгонить? Що кислий, то це юринда. Він у мене завжди такий час вже покупцеві до цього й звикнути, а що тютюном відгонить, так це дійсно, як кажуть не позор, а нещастя". Що ж таке трапилось? А те, що цілу пачку Кременчуцької" в тісто замісив. Та як же це ви так?.. А тепер-от публіка кричить і мені тим хлібом в морду кидає. Та їм, іродам, добре кричати, а тут може ціла чвертка ні за що пропала. Лежала вона у мене на столі, а я візьми та й виклади на неї тісто, ну й замісив. Ви б обережніше з куривом, Макаре Степановичу, а то на тому тижні цілого недопалка ледве в булку не запекли... А ви думаєте, покупець не зрадів би? Ще б як. Там же мабуть тютюну на цілих пять затяжок лишилося. А як би некурящому попалося? Взагалі, Макаре Степановичу, підтягніться трохи. Та у вас же иноді й хороший хліб виходить, чому б вам завжди такий не випікати? Ич, який швидкий, посміхнувся хлібний спец, запалюючи собачу ніжку". Наша справа, брат, великого вміння й фантазії потрібує. Тут все впливає: і в який день тісто замісив, і з якою молитвою у піч посадив... Знову ж і душевний настрій треба на увагу брати. Одне слово, брат, це ціла наука. А хіба ж за всім услідкуєш? Та воно звичайно... почухав перенісся зав. А тільки хліб в нас, дійсно, не дуже Хоч і соромно признатися, а не можу я його, грішний, їсти. А ви думаєте я можу? відгукнувся Макар Степанович. Чорта лисого. Завжди хліб в иншій пекарні купую. Та воно й зрозуміло: хіба ж ми для своєї потреби випікаємо? Ми ж на продаж... Серіій Чліе.іьов СТИХІЯ Всі мені закидають: як це я радянський громадянин і ніколи не був на морі. Всі були: і Розалія Абрамовна (неп.), і Петро Панасович (дванадцятий розряд плюс 25 нагрузки), і Костя Гронек (альфонс), і Ада Гзд (головний клієнт ТЕЖЕ), і багато инших таких же робітників і чесних службовців, всі були на морі, купалися, пеклись на сонці, дихали морським повітрям, набували кілограми, а я ні. Нарешті мені стало соромно, я не витримав і поїхав до моря. Вразило мене море сильно. Та воно і не дивно. Все-ж таки стихія. А зі стихіями мені підчас революції (та й за царського гньоту) зустрічатися не доводилось якось викручувався. Отже, зустрінувши в перший раз в житті стихію, хоч би й мокру, обійтись без вражінь неможливо. Що-ж на морі вражає? Все!! Ах! Море!! Це значить така велика річка, що має один берег. Безперечно. Бо другого берега я не бачив, як не придивлявся. Берег моря, або за морською термінологією пляж" штука дуже складна. Складається вона з голих людей, недопалків, битого шкла, недоїдків, шматків газетного паперу, морських ракушок і брудного піску. Вода в морі звичайна. Єдине, чим вона відріжняється від води наших річок це те, що її якась потвора взяла та й пересолила. Коли й за яких обставин пересолено воду довідатися мені не пощастило. Розпитував я багатьох про це, заходив навіть у місцеву міліцію ніхто не знає. А вода пересолена і дуже. Пробував пити в чотирьох фарватерах (морський термін;…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"