ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №11 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 11 / Сторінка № 5

Перець 1928 №11 Сторінка 5. ПРОМОВИ Діти зібралися у дворі школи, що межувала з великим парком, і чекали на мітинг. Сьогодні по усьому місту переводилося свято птахів, і школярі, зарані підготовлені до цього дня, нетерпляче снували попід вікнами, вихваляючись один перед одним маленькими будиночками, що мали дати притулок весняним гостям. Власне, їх більш усього цікавив парк і можливість дістатись може й, самого верхів'я гострих сокорин, коли вони будуть розміщати на гіллі свої будиночки, та хтось придумав ще мітинг і віддаляв від них цей прекрасний момент. З цих причин вони нервувались, обляпували один другого болотом і з нечів'я співали соромницьких пісень, підхоплених на вулиці і не проконтрольованих наївною дитячою мораллю. Нарешті у вікнах, а потім у дверях показалась вихователька разом з високим худорлявим товаришем, що мав статечне синє галіфе і гігантські чорні чоботи. Вихователька сказала: Діти, не пустуйте! Зараз дядя з наросвіти буде говорити про горобців. Діти дісципліновано скупчились, а дядя з наросвіти замахнувся текою і зліз на діжку, що стояла серед двору і була перевернута догори дном. Товариші діти і... почав він, але за цим оглянувсь навкруг себе і замовчав на хвилину, ніби заспотикався. У дворі ще будь кого, хіба крім чорного кота, що сидів на шпилі паркану і мав свій особистий, погляд у пташиній справі, не було. Тоді він розгнівавсь на цю моторну літеру і, що вилетіла в нього з рота і рішуче махнув кашкетом: І взагалі, діти!.. Його підтримав сміливий дитячий голос: Правильно! Крий далі... Але дядя з наросвіти прийняв ці слова по иншому і збився з плану промови, що з великими труднощами була виготовлена ще дві години тому назад. Річ у тому, що товариш у гігантських чоботях не знав нічого ні про птахів, ні про дітей. Тому то й довелось йому готуватись до цієї промови. Взагалі ж він був прекрасним політичним теоретиком, талановитим промовцем, і міг говорити без перестанку хоть-би й три години. Правда, у таких промовах він завжди знав з чого йому почати і на чому закінчити. Тут же трапилася прикрість. Одержавши наряд на промову до дітей, він уперше засмутився, задумався. А то й вірно: як поставилися птахи до нашої революції?.. Піди ж ти!.. Ну, де дістатися такого ма-тер'ялу? Але він був енергійним і відданим своїй справі товаришем. Маючи ці моральні достатки, він, звичайно, не зупинився на ваганнях і почав шукати відповіли на зовсім нові йому питання і сумлінно готуватись до промови. Але ж йому не щастило. Ранком він звернувся до одного позапартійного товариша, а саме, до співробітниці своєї установи з тим, щоби добути первісні фізіологічні відомости про птахів, і зустрівся з неприємністю. Та співробітниця була через край свідомою громадянкою й підозріло поставилася до його шукань. Він запитав її просто і ясно: Скажіть, що ви знаєте про сорочачі яйця? Вона ж, маючи лице у ластовинні, вволила прийняти це на свій рахунок і відповіла: Товаришу, не смійтеся, мене природа образила... і взагалі не чіпляйтеся до женщин. бо я член спілки, і хоть ви і відповідальний товариш, а я всеж буду скаржитись на вас у місцевком. Тоді від ухвалив покластись лише на свої сили й почав самотужки обмірковувати свою промову. Спочатку йому було важко, ті чинники шо мали увійти в його доповідь, були надто далекі йому; він не знав дрібних турбот життя, не умів сміятись, не читав нічого, крім постанов партійних з'їздів, не розумів для чого лускають насіння у парках, а що ж до птахів, то все його знайомство з ними зводилось лише до того, що одного разу якийсь такий невідомий ворон з недосяжної височини забруднив йому нового френча і залишив по собі доволі неприємну згадку. Та згодом, він все ж оминув всі труднощі, покрив відсутність житьового досвіду енергією, ув'язав цю пташину тему зі звоїм світоглядом і виготував ще й не аби-яку промову. І от зараз його знову засмутили, спантеличили. Він стояв на діжці, легенько помахував кашкетом і думав: Ніколи не припускав, щоби діти були здатні на іронію". Одначе він був уже на трибуні і довелося говорити. Він зібрав рештки фраз, що залишились ще в голові й сказав: Так от, значить, товариші і діти! Сьогодні ми, так би мовити, святкуємо день пгиці. Що таке птиця і як вона плодиться вам очевидно вже розказувала ваша учителька. Коли ж вона цього ще й досі не зробила, то ми, організованим порядком примусимо Її виконати волю пролетаріату й розповісти вам про таємниці…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"