ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №06 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 06 / Сторінка № 9

Перець 1928 №06 Сторінка 9. ШЛЯХ ДО СЛАВИ І Сількор Цегеля смачно пообідав і, заклавши руки за шию, розкинувся на ліжкові. Йому здавалося, що вся його істота тихо і блаженно гойдається на теплих хвилях неймовірного щастя. От я, нарешті, й здобув всеукраїнської слави, лукаво підморгнув він сам собі. Мою замітку про бездіяльність завсельбуда надрукували вже три газети. Альо, альо, захрипів раптом хатній гучномовець. Тепер послухайте фейлетон Панаса Напівголого. Читає сам автор... Обличчя Цегелі вмить засмутилось, наче чорна хмара зненацька вкрила блакитне небо. Цегеля часто чув, як українські письменники читають по радіо свої твори, але раніш йому якось і на думку не спадало, що й він... А чому й ні? запитав себе Цегеля. Чим я гірший за інших? Прославлятись, так прославлятись... Гей, Соломіє, подай мені папер, котрий для фейлетонів! Що ти мені несеш? Повилазило тобі? Це для заміток про самогон. Он той давай, що ліворуч. Так... Яка в нас зараз кампанія? Ага, десятиріччя Червоної армії... Зараз ми одпечатаєм... І Цегеля зашкрябав пером по паперу. Другого дня він вхопив чемоданчика, поцілував жінку і поїхав до Харкова. II На радіостанції звичайна редакційна метушня, акорди роялю, урочиста тиша в мікрофоній залі, порушувана тільки чітким голосом дик-торши та здушеним шепотінням поетів про аванси. Секретар радіо-газет вхопив з рук Цегелі фейлетона, проглянув, безнадійно махнув рукою і блискавично зник. Цегеля потиснув плечима, почухав носа, забрав рукопис, плюнув і пішов ночувати до свого приятеля журналіста Малахія Чудасіна. Це називається лицем до села, гірко шепотів він. Іроди! III В цей саме час, коли Цегеля розшукує свого приятеля репортера Малахія Чудасіна, секретар радіо-газет розмовляє по телефону із славетнім гумористом землі української Андрієм Черешнею. Альо! реве секретар в телефонну рурку. Альо, товаришу Черешня! У нас завтра червоноармійський номер радіо-газети. Визволяйте голубе. Дайте хоч отакесенького фейлетончика... Славетній гуморист сумно дивиться на годинника, чухає поперек, жахливо позіхає: Добре, напишу... Завтра пришлю. Вішає рурку і додає сам до себе: Щоб чорти вас забрали разом з вашими мікрофонами! Кого повинні забрати чорти? питає, входячи до редакційної кімнати, співробітник Червоного Будяка" Андрон Кукса. Любчику! хапає його за плечі славетній гуморист. Тут у мене до вас діло є. Чи не написали б ви для радіо невеличкого фейлетончика? Бо мені замовлено, а у мене сімнадцять засідань, п'ять нарад, дев'ять вистав... Напишете, га? Чому ж не написати? Написати можна. От і гаразд. У мене як гора з плечей. Тільки щоб з перцем. Будьте певні. IV Журналіст Андрон Кукса мав у той вечір їхати до Сонічки. Серце його роздирала на шматки: з одного боку свідомість обов'язку перед редактором, з другого непереможна любов. Ось чому він весь затремтів од радости, зустрівши свого знайомого репортера Малахія Чудасіна. Запропонувавши йому написати радіо-фейлетончика і діставши згоду, Кукса відразу став веселим і балакучим, скочив на автобус і подався до коханої. V Репортер Малахій Чудасін чухав потилицю і говорив другу своєму…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"