ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №17 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 17 / Сторінка № 7

Перець 1928 №17 Сторінка 7. КРАХ ФАНТАСТИКИ Кремезний дідуган-брандмайстер розправив свої пушисті сиві вуса, розколупав погаслу люльку і почав: Було це... а подай-но мені, Бобочко, трішки жару з-під цієї тей-машини (старий так називав самовара)... Було це, мої голуб'ятка, зовсім недавно. Оце перед тим, як скоротили бідолаху-Павлика, я з моєю старою (вона разом з Ангелом Петровичем та Нюнюсею в Бердянському лікується) конче влаштував усе для того, щоб переїхати на нову кватирю. Кватирю нам відвели в новому таки селищі в окремому котеджі й так ми поспішали туди перебратися зі старої нашої халупи, що за два дні все вже було готове. Ранком, перед тим, як переїздити, я пішов подивитись ще раз на нову кватирю і зустрів коло дверей свого майбутнього сусіду з суміжного котеджу. Він подивився на мене скоса і з якимось сумнівом запитав, чи справді я наважуся туди переїздити. А що таке? спитав я його здивовано, - хіба погана кватиря? Та ні, відповів він якось непевно... Ходять, знаєте, різні чутки, ніби тут не чисто. Я зареготався йому в вічі. Адже я людина прогресивна, не вірю ні в яке чортовиння, мерців та вихідців з того світу, адже ми живемо у вік електрики та радіо, омоложення та аеропланів, і стоїмо напередодні міжпланетних мандрівок, і т. д. Подія, про яку я хочу розповісти, обрушилась на нас того ж вечора, коли ми, упоравшись із переїздом, сильно стомлені, але щасливі, сиділи довкола стола та пили чай. Павлик стиха награвав на мандоліні, а моя дружина вишивала нову серветку. Мрійно пахкотіла тей-машина; було так тихо і приємно, а одинокий вогник лямпочки над столом розливав тепле й затишне світло. Инші кімнати були не освітлені й тільки на кухні горіла слабенька лямпочка. Да-а... Старий притяг до себе шклянку з чаєм. ...Сидимо ми. І от... Раптово по-під віконням пролунав жахливий невимовно страшний зойк. Ні людина, ні звір, ніщо живе не могло так кричати. Страшна туга та біль і разом з тим загроза були в тому зойку-Холодний піт виступив на наших обличчях, волосся нам піднялося догори й кілька хвилин ми не могли вимовити жодного слова. Що це? клацаючи зубами спитала Нюнюся. Коти? несміливо спитав хтось инший. Наївне запитання! Хіба ж котові личпть робити такі звуки? Ні, це були не коти. ...Той вечір був і є й назавжди буде для нас незабутній. Не минало десяти хвилин, щоб ми не здрігались від якогось жахливого явища. ... Самі собою розчинялись двері, чулися таємничі голоси, стони та дзенькіт немов кайданів. Гасла електрика й у жахливій тиші щось холодне падало на нас... А коли ми зробили несміливу спробу лягти спати, по кватирі рознісся такий страшний, задушливий запах, ніби могили розверзли свої пащі, випустивши на нас зловонний подих своїх мешканців. ...Синім світлом палахкотили чиїсь очі по кутах; хтось зітхав і простягав до нас свої бліді довжелезні руки; щось булькотіло й хлюпало немов у горлянці зарізаного... І як фінал на нас півмертвих од страху, звалився справжній грім. Довгим підземним гулом прокотилося в глибині, розляглося навколо, гримнуло з гори, вдарило... відскочили шпінгалети в вікнах і на наші голови впало щось велика, важке... Щось придушило нас і стиснуло в диких обіймах. І знову пролунав найжахливіший з можливих у світі зойк... ...Тьотя Поня і досі лікується в психіятричній лікарні; діти, правда, вже вичуняли, бо дехто з них вискочив раніш, а я... ви бачите оцей шрам? Не чекаючи ранку ми втекли,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"