Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1928 №12 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1928 / № 12 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1928 №12 Сторінка 2. ЗН ЛНШТУНКНМИ ВСЕУКРПРОЛЕТКУЛЬТН Мал. С. Зальцера Ревізія Гіролеткульту виявила безліч зло-чинств, причому хаос у бухгалтерських книжках і документах такий, що комісія на 28 му дні роботи відмовилась закінчити ревізію З іазет З КУРОРТУ На терсні курорту пити алкоголь суворо забороняється**. З розпорядження, що вивішено в кожній палаті курорту Чудово тут, чудово, Ніно, Солоне озеро і парк... Та ревматизм мої коліна Зібгав і крутить навіть карк. Бо я ох неук же великий: Зустрівся з кумом тут своїм И, принявши купіль теплі ліки, В пивну любісінько засів. І ну. Ти знаєш мою звичку Десяток пива з кумом вкрив Та ще й гіркої це для змички. Та лікар тут нас і накрив: Сюда приїхали гуляти!? Курортний статут що велить?! І вигнали мене з курорта: Додому їдь бешкетувать. А тут і небо все нудьгує У ковдру кутає себе. Сирий вітрець із парку дує І холодом обдав мене. Тому й болять мені коліна Бо мешкання сирий куток. Пришли-ж, голубко, моя Ніно, Один червінець на квиток. Антон Слан ня дячі Терплю великі муки: Тепла напевно не чекай, Промок увесь до пупа Дощі такі, о хоч вмираи Відповідальний секретар пролеткульту Гальперін (закінчуючи доповідь)... ми готували п'єсу Сила сильних" вона не пішла; з п єсою Власть" також було кепсько; нарешті, поставили Нічь під Різдво"... Я на майбутній сезон власть мобілізувавши силу сильних намітила для всіх нас нову п'єсу 1000 і одна н і ч у Бупрі" Навколо бруд і холод. Де ж того літа благодать? А в голові кує, як молот, Одне: тікать, тікать, тікать... Кіскін Мекеша завзятий юняк Наш пароплав стояв біля берегів Індії. Я лежав в своїй каюті з температурою 39, майже непритомний. В суміжній каюті грюкнули двері, застукотіли стільці і чийсь беге-мотячий голос загремів, мов далекий грім: А він мені говорить: іди чистити картоплю*... Яку таку картоплю питаю. Ти, говорить, сволоч, не знаєш, яку тобі картоплю полагається чистити?"., Та як кинеться на мене... Ну, тут я його вже відчухрав! Не подивився, що він головний куховар. Не солодко йому прий-шлося, голубчикові... Довго пам'ятатиме... І щастя його, що в мене тоді по. обідї був благодушний настрій... а то без кровопускання тут діло не обійшлося б. Хлопець я гарячий, і про всякий випадок вже наглядів собі ножа погостріше. Иншим разом не минеться йому так У мене почалося нервове тремтіння, хоча я зроду не був боягузом. Мені стало якось моторошно. З одного боку ніч... і сусідство такої хижацької людини. З другого боку, мені від щирого серця було жаль нашого симпатичного куховара. Він навіть не підозрівав, яка грізна кривава небезпека звисла над його лохматою головою... Заснув я пізно, і цілу ніч мене тривожили кошмари... II II асливо Удень я прокинувся від раптової тиші, юті. Як правило, було давно встановлено, що ти ки ж недоречна, як чоботи на руках, або лайкова рукавичка на лівій нозі. Суміжна каюта двадцять чотири години на добу ревла, співала, гриміла, реготалась, верещала, гула, стукала й свистіла. І раптом тиша. Я прислухався: Він мені говорить: Підмети палубу, товаришу... А я йому: А ВИ?нНдвте.’ товаРишу» ЩО таке шостигодинний робітничий день для моряка. А він на мене як цикне: Ти, говорить, і тут в суперечки будеш встрявати?" Ну, тут вже я не міг втриматися,., коли він помічник, так тидумаєш, я на його дивитись буду? А за хвіст та на вітер ти не хочеш і Ні? А отруєні індуські кинжалн з Бенаресу ти ніколи не бачив, II II II що панувала в суміжній ка-а в суміжній каюті остіль- II білолиций брате мій? Не нюхав такої штуки? Так дивись, брат, понюхав Скажи спасибі, що в мене сьогодні гарний настрій, знагоди іменин моєї покійної бабуні... Мене знову затрусила лихоманка. О, як я пожалкував, що продав напередодні свій бравнінг! Коли їдеш на одному кораблі з таким розбі-шакою, не завадить мати про всякий випадок в кешені щось сьомизаряд-не... Холодний піт вкрив моє чоло. О, помічнику, помічнику!.. Твоя бідна стара мати й не підозріває, що тут, далеко від батківщини в твої груди, тись отруєний кинжал з Банаресу... Одчайду ку!.. Хоч би матір свою пожалів... Такі думки лізли в голову, що я мало не заплакав від жалю II II II II II II її п охвилини може встроми-на головонька ти, помічни- Я почав видужувати. Я вже виходив із своєї каюти й потихеньку вештався по палубі. І от одного разу вранці я побачив йог о... Скоріш якесь внутрішнє почуття прошепотіло мені, що це він. Довгов'язий тонкий скульовжений хлопець, весь укритий чорним пухом. Під пахвою два подерті томи Майнріда й Густава Емара. На обкладинках чудно розмальовані індійці. Довгов'язий хлопець стояв, похилившись на поручні й провадив глибокі розкопки у власному носі. Я так і знав! ляпнув у долоні помічник капітана, що виплив не знати звідки. Я там чекаю води, а він тут у носі колупав! До якої пори це буде, ледацюго ви анахтемський?! Я ввесь похолонув. Холодний піт дрібними крапельками знову вкрив моє чоло. Я закрив очі. Прощай, помічнику капітана! Прощай, пропаща головонько! Не бачити тобі більше світу білого... Я уявив собі, як цей юнак, не стерпівши образи, мов бенгальський тигр, кинеться…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"