Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1929 №13 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1929 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1929 №13 Сторінка 3. П'ЯТИРІЧКИ Васько Кавун повертався додому з школи. Щодня ця подія проходила надзвичайно бурхливо і викликала у вражених глядачів спогади про вибух, землетрус або південно-американську революцію. Сонлива вулиця, з Васьчиною появою, оживлялась і розквітала. Лайка перехожих, собаче виття, дитячий лемент, кудкудахкання курей, все це загодя повідомляло Васьчину мати, що її нащадок повертається додому. Кавуниха хапливо обтирала руки об фартук і бігала до фіртки. Знову, гірко питала вона, коли Васько з сінцями під оком, з одірваним рукавом, стрімголів влітав у двір. Але Васько спритно ухилявся од матчиного потилишника й, кинувши за паркан останню каменюку, зникав за дверима рідної хати. Так бувало щодня. Але не сьогодні. Сьогодні Васьчина поведінка була якась чудна, ми б сказали дивовижна. Він не штовхав перехожих у рівчаки, не шпурляв каменюками в собак, не дражнив язиком дамочок, не смикав дівчаток за кіски. Він навіть забув підчепити товсту перекупку на розі й не крикнув міліціонерові: Ей, мільтошка, варена картошка!" що чомусь надзвичайно вражало цього представника влади. Все це свідчило про те, що з Ваською трапилось щось надзвичайне, що в його скуйовдженій голові вовтузилась якась нова блискуча ідея. Вдома Васько слухняно вимив руки й навіть з милом, що не мало здивувало Кавунпху. Потім чемненько сів до столу. Мати з прихованою тривогою помітила, що він не щипав сестер, не тягав за хвіст кішку і взагалі поводився з неприродньою пристойністю. Ти не хорий часом, Васильку? не витримала вона, коли Васько пообідавши, вийшов з кухні, навіть не перекинувши стільця. Але Васько тільки здвигнув плечима й поважно пішов у кімнату. Мати заходилась біля посуду, у кімнаті все було тихо. Щось непевне, подумала Кавуниха й обережно відчинила двері. Вона побачила надзвичайну й жахливу картину: Васько писав. Так. Він не стояв догори ногами, не лагодив" батьківського годинника, не одягав кішку Маруську в мамину нову спідницю. Він поклав голову на стіл, висолопив язика на півметра, і зосереджено малював якісь кривульки на великому аркуші. Що це ти робиш, Васю? спитала перелякана Кавуниха. Васько зиркнув на неї: Хіба не бачиш? Складаю собі п'ятирічку. Тепер усі так роблять Годі мені вештатись без пляну. Не заважай, мамо, бо це справа серйозна... Почувши такі слова, Кавуниха чомусь перехрестилась і навшпиньках вийшла з кімнати. Васько писав увесь вечір, надхненно й уперто. Його ніс, пальці, волосся, стеля й Марусьчині лапи густо заплямились чорнилом. Але аркуш був списаний вщент. Й* --і- * Ой, матінько! залементувала мати, що то з нею? Чорна! Неначе в чорнилі скупалась! Атож, сказав батько гірко. Оце ж воно й в! Оце його клята п'ятирічка, щоб вони луснули разом... Мати незрозуміло закліпала віями. Слухай, сказав Кавун, слухай, яка п'ятирічка в цього чортячого сина. І він голосно прочитав: Моя. п'ятирічка Сьогодні вчитель розповідав про п'ятирічку. Мені сподобалось. Я теж хочу жити за пляном, як свідомий громадянин. Сьогодні й почну. Тільки згода все, що тут…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"