Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1930 №01 Сторінка 2

Журнал Перець 1930 №01 Сторінка 2. Мал. О. Д. Дитинча; такий великий, а ходити, не може: за спідницю держиться. У вечорі, насилу розшукавши Свалочний провулок, новий будинок і кватирю № 15, я постукав. Щось заметушилось за дверима і почувся голос Небарися : Зараз! Ось найду ключа, чорти б їх забрали ... Хвилин через десять, Небарись одімкнув двері і, впускаючи мене, сказав: Чорти б їх побрали. Мають звичку ховатися так, що насилу їх знайдеш. Хто? Та ключі ж. Заховався, розумієте, в бокову кешеню і йди його шукай. Проте до біса ключі! К чорту! Роздягайтесь, друже! Зараз покажу апартаменти. Тут, звичайно, ще не все удосконалено, так би мовити, проте, кватирка красота! Окремий вхід, а оце коридор. Помітили? Обростаю, показав Небарись на нове відро, що стояло в коридорі на купі сміття. Треба. Становище змушує . Нічого не поробиш. Крім того, каналізація ще не зовсім удоско- 3 цього у нас, між ін налена, так я, розумієте, придбав відро... Знаменито! Після отих блукань та ночівок по редакціях отаке досягнення. Знаєте, божеволію від щастя! А що вже дружина щаслива... Небарись! Ви одружились? Коли? Поздоровляю! Так познайомте ж з дружиною... На жаль, її зараз немає. Пішла. От шкода. Але може я її ще побачу. Я думаю посидіти у вас годину-дві... Навряд. Вона тут не живе. Чому? Та не може, розумієте, привчитись спати на столі, шим, стають страшенні суперечки. Гм... Коли б стіл був якийсь там поганий, малий я розумію, а то ж стіл новий, дубовий, на 20 персон. Та ось я вам покажу. Будь ласка, заходьте. Небарись потяг мене до великої кімнати. В кімнаті було холодно, на підлозі були розкидані книги, папери, шматки газет, а посередині кімнати стояв величезний стіл. Прекрасний стіл, пояснював Небарись. На такому столі одночасно може виспатись п'ять радянських журналістів, а жінка протестує... Очевидно, ваша дружина, Небарись, спартанського виховання і абсолютно ігнорує комфорт. Інакше трудно зрозуміти, чому вона одмовляється спати на такому пре- МІЙ ДРУГ НЕБЛРИСЬ Присвячую Леоніду Чернову-Малошийченкові. Автор красному столі, маючи за подушку і утляр з машинки, а за матрац чудові штани виробу тов. Тинякова, авторитетно зауважив я. Жіночі примхи, зітхнув Небарись. А друкарської фабрики ім. от спробуй їй довести це. Ні в якому разі. І ночує зараз у тітки на Москалівці. Тут така кватиря порожнює. Окремий вхід, Невже Небарись , подумав я, уздрівши людину в пошарпаному непосезонному пальті, в новому фетровому капелюсі і в величезних брудних калошах. Людина похапливо бігла тротуаром, штовхаючи прохожих. Небарись? нерішучо крикнув я. Ви?! Людина озирнулась. Небарись?! Ви?! ще раз запитав я. А хто ж іще може бути за Небарися, крім Небарися? Звісно я власною персоною! Доброго здоров'ячка! Чорти б їх побрали.... Кого? Та отих міліціонерів. Штрафують людину за порушення правил вуличного руху, зовсім не зважаючи на те, що іноді в людини буває такий настрій, що штрафи на людину не впливають аж ніяк. Може людині таке щастя підскочило, що вона платитиме і місяць, рік, п'ятирічку!! Гопки! Тру-ля-ля!! Небарись підскочив. Що з вами, Небарись? Сто тисяч виграли? Що таке сто тисяч? Пхе! Хватай вище! Небарись кватирю! Он що! Гопки! Кватирю?! Ой! Він теж не знає! Він не відчуває! Кватирю! Да-да! Не кімнату, нещасний, а кватирю: три кімнати, кухню, ванну, балькон! Та що з вами говорити! Заходьте неодмінно. Сьогодні. Чекаю. Свалочний провулок новий будинок. Кватиря 15. А зараз біжу! Устаткування. Меблі! До побачення. Гопки! и штрафи цілий день, ніч, має балькон... Доречі, Небарись. Чи не зарано ви одкрили двері на балькон? Зараз тільки січень, а весна у Харкові починається за самих сприятливих кліматичних умов не раніше кінця березня. Двері?.. Ага! Ось воно в чім не правий, чорт бери! Хіба, взагалі правий, я вас питаю? А що таке?.. ука? Ну хіба ж я , Небарись буває не- Та знову ж Наталка. Увесь час гризла мені голову, що огрівання ні к чорту не годиться, а я їй довожу, що огрівання прекрасне, центральне, нове. І ви ж самі бачите, що холодюку в хаті робить не огрівання, а двері на балькон. Ви, знаєте, три дні у нас скандали з-за цього були... Я навіть Реомюра купив... Для чого ж Реомюра, Небарись! Увесь цивілізований світ вживає Цельсія, а ви Реомюра. Купували б уже Цель-…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"