ГУМОР І САТИРА

Перець 1930 №11-12 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1930 / № 11-12 / Сторінка № 5

Перець 1930 №11-12 Сторінка 5. ТЕМПИ (Із оповідань середняка Мирона Гречки) Ви хочете спитати мене, чи знаю я, що таке темпи? Не питайте, бо вдарю. Отуто-о в мене сидять ваші темпи. Та ви мабуть мою Одарку знаєте? Жінка була, і на знайти такої тиха, сумирна, покірна... Не жінка, а м'ята. А тепер? Насипле миску кулішу, поставить на стіл, і стоїть перед душею. Сьорбнув, чи не сьорбнув, чи може тільки простудив, чуєш: Мироне, їж по темпах! А роззявиш рота, щоб вилаяти, вона хвать миску зі столу: Ніколи мені над тобою стояти, на збори он кличуть. Встаєш уранці. Ну, як устає наш брат-середняк? Встане, потягнеться, позіхне, крекне почухає поясницю... Без цього-ж не обійдешся. А тепер? Тільки-но простягнеш руку до поперека, а тебе штовханом під боки: Чухайся по темпах! Плюнеш у долоню, щоб дати ляпаса надщесердце.а вона вже колопорога: Ніколи мені з тобою патякати, на буряки час. Отакого накоїли ваші темпи. І думаєто тільки Одарці? А Наталці, дочці моїй? Дівка була на все село. Вийдеш до воріт і чуєш: сусідина дівка привела хлопчика, друга сусідина привела дівчинку, а Наталка моя як заворожена ходить і мов рожа цвіте. Дивлюсь, і чи мені привиділось читаки справді, не сходиться на моїй Наталці спідниця. Покликав, ге-ге-ге... Що-ж це ти, кажу Наталці, матері твоїй біс... тепер, кажу, крам дають по картках, а на тобі вже й спідниця не сходиться? А вона мені на те. Темпи, тату! Чули? Оце днями зустрів Василя, та ви його знаєте, песиголовець, урвиголова, зустрів та й жартую: Чув, кажу Василю, що ти вже третій аліменти сплачуєш? Четвертій, дядьку. А бий тебе громи небесні! Невже і в тебе темпи? Темпи, дядьку. Ну, знаєш, що кажу Васильку, як такими темпами парубкуватимеш і далі, так у нас на селі і ясел не вистачит. Звісно, ви можете сказати, дурниці верзе дядько Мирон. Хіба то мовляв темпи? У нас. у місті темпи. Знаєте, що, заткніться! Заткніться і не гнівіть мене. Правда, я не знаю, як там раніше було по ваших канцеляріях. Кіндрат Черевик розповідав мені, що раніше, коли ще не було темпів по ваших канцеляріях було дуже, дуже затишно. Було, каже, як прийдеш в якійсь справі, до тебе зараз же підбігає капельместер. Сідайте, товаришу. І як посадять тебе, так сидиш титай сидиш, сидиш та й сидиш, та й сидиш. І каже, до того досидишся, що геть про все дізнаєшся: і про те, що руденьку нериписницю звуть Катериною Потапівною, що шустренька друкарниця виходила заміж за кооперативного прикажчика з галантерейної крамниці, а виявилося, що він падлєц прикажчикує в садовині та городині..." Довідаєшся і про те, що соски вже стали давати на голубенькі талони, а пудру будуть давати на літеру А ... Не счуєшся. каже, коли той і тиждень мине. Потім приїздиш іще раз, іще раз... їздиш, скільки тобі схочеться. А тепер? А теперь, я запитаю? Треба було мені дістати невеличку довідку. Приїздю до міста. Харчів у мене на тиждень. Довідка думаю не важна, за тиждень дістану. Приїхав, і зараз же в канцелярію. Війшов. Став і стою, і не знаю сюди мені, чи не сюди... А в канцелярії свист і торохтіння, свист значить від пер, а торохтіння від машинок. Підходю до реєстраторші: Товаришко, кажу, ви незнаєте, сюди мені, чи може не сюди? Реєстраторша тріп своєю мичкою. Не заважайте темпам! Не заважаю. Раз темпи, не заважаю. Іду до другого столу. Товаришу, чи мені... Темпи! Розумієте темпи! визвірився цей. І тут темпи. Піду до третього столу. Підійшов Товаришок, чи мені сюди... Товаришок подивився на мене такими жалісними очима, немов би сказав, за що ж ти мене вдарив, а потім, як гукне: Там вам же кажеться темпи, чорт забирай! Відскочив я від столу. Що-ж його робити? Дай думаю підійду ще до четвертого столу. Зробив крок, а з-за столу: Темпи, темпи!. Обходив усі столи. Куди не поткнешся, скрізь темпи і такі темпи, що не всякий середняк і витримає. Я витримав. Улучив хвилину і шасть у кабінет. І вже аж у кабінеті мені сказано руським язиком, що мені не сюди, а здається до іншої установи. Тільки, сказано мені, біжіть швидше, бо в нас зараз такі темпи, що можете спізнитися. Побіг я. Не знаю вже, чи то я бігати розучився, чи такі темпи прудкі. Спізнився. Біжіть, сказали мені тут, до такої й такой установи і біжіть, сказали, скільки є духу, бо за наших темпів знову спізнитесь. Вийшов я на вулицю, постояв трохи, віддихав і рвонув. Лечу, а зустрічні від мене, як іграшки на всі боки. Перед собою нічогісінько на бачу, чую тільки, як іззаду теж біжат і кричать: Держи! Лови! Переймай!.. А потім як засюрчать. Перейняли. Вхопили за руки, обступили і н-у допитувати. Тікав? Та куди я тікав. Я собі біг. Знаємо, вас бігунів. Багато таких бігає. Вкраде, щось і біжить. Та що ви, кажу граждани, я чесний…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"