ГУМОР І САТИРА

Перець 1930 №07 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1930 / № 07 / Сторінка № 5

Перець 1930 №07 Сторінка 5. хижнк НА РОЗІ Він сидів, зневажливо дивився навколо і злорадно говорив: Нарешті... Я добився! Під ногами у мене все! Я топчу все... Політика, пропаганда, клясова боротьба, наука, техніка, мистецтво ніщо не минає моїх пазурів... Цілі тисячоліття люди народжувались, страждали, вмирали, божеволіли по наукових кабінетах, поки дійшли цього надзвичайного досягнення людського розуму, а я топчу його своїми ногами... Уххх!! Як я злорадствуюІП .......... І горобець, що сидів на радіо-антені, ще раз стиснув її своїми лапками. Вас. Чечвянський ДИПЛОМАТ Кооперативний ревізор Нюх увійшов так несподівано, що голова Ледачівської сільради Чуб, тільки задихнувся повітрям та швидко заморгав очима, ніби в лице йому сипала ціла завирюха снігу. Тов. Нюх не подобався жодній кооперативній братії, як людина, що виродила в собі залізний протест до ледарів, алькоголиків та розтратників, через те кожне його завітання лягало темною плямою на сторінки сільських кооперативних буднів. Коли Нюх розштовхував гурт селян, щоб пробратись до столу, Чуб непомітно відкликав созівського діловода Гулого й, хапаючись за рукав йому, насилу встиг розтлумачити в чім справа. Махай до Рябка, та не з опалу... чоловік, сам знаєш, роб-кий... ще взволнувтьея та наплутав... ревізор тут. Я хвилин на десять його задержу. Гулий ухопив картуза й вибіг. Тим часом рахівник Ледачівського універмагу" Рябко, людина тихої, мовчазної вдачі, сидів над балансовими сторінками, трудолюбиво задумуючись над кожною цифрою та зрідка потираючи нігтем круглого, мов гарбуз, лоба. Рахунок його перейшов межі нормальної аритметики і зазирав кудись у такі підсумки, далі яких не сягав холодний бухгальтерський розум. Але в душі ворушилась надія. Хороше слово надія. Інший, сідаючи років на півтора за житейські уапіїаз луапііаіиш, з великим ентузіазмом плекає надію сісти за таку ж маніпуляцію ще раз. І коли людина має практику, то це збувається. Але на цей час увійшов Гулий. Здравствуйте, Климе Титовичу... Ну, як там у вас, га? Рябко зітхнув, пошкріб лоба і закрутив якусь довжелезну суму аж геть під останньою рисою. Нічого... Помаленько... Все, знаєте, якось того... а втім, канєшно... А ви? Н-нда... я теж... на часок до вас, замявсь Гулий і подумав: як же приступити"? Робите, значить і біди не чуєте? Якої біди? нашорошивсь Рябко. Діловод закашляв у жменю. Та якої... всяка біда буває... Сидить, скажімо, чоловік... сидить, кажу, а біда на колесах... Рябко заморгав безцвітними очицями і, знизавши плечем, схилився над журналом. Гулий помовчав з хвилину. А вам не казали хіба? Я стою, понімаєте, а він рип і... здоров був... да.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"