Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1930 №10 Сторінка 7

Перець 1930 №10 Сторінка 7. ЗУБИ БОЛЯТЬ Звичайний, на погляд кожного службовця, відвідувач зайшов до канцелярії тресту Укрсвиня-сало. Відвідувача здивувала установа. Йому здалося, що всі службовці, мабуть, у змові. Або вивчивши алхемію, зайнялись винахідництвом філософського каменю... Тиша, немов у лябора-торії, панувала в ній. Всі ходили на пальцях з наміром не рипіти взуттям, тихо. Сиділи, зігнувшись низько над столами, затуливши рота рукою, очевидно весь час пам'ятаючи прислів'я: слово не горобець ... Єдина машиністка не вистукувала на Ундервуді" мажорно-ділових нот, а сиділа нишком, читаючи книгу Олівії Уедслі Птичка на ветке". Відвідувач запитав голосно: Де можна побачити завідувача? Замість відповіді до нього простягнулися з благаючим виразом кілька рук і тихе: тссс-...тс-ссс... пройшло по канцелярії. Відвідувач, незадо-волений цим, вийшов з канцелярії до коридору. Навпроти були двері з табличкою завідувач". Маючи очевидно на це право, відвідувач сміливо відчинив і зайшов до кабінета. За письмовим столом, схопивши голову руками, сидів грубий мужчина і стогнав. Другий високий, тонкий, надломлений посередині, стояв над ним, виблискуючи, немов авто-лихтарями, окулярами величезного розміру і хутко говорив: Сидоре Сидоровичу, Сидоре Сидоровичу, заради інтересів сало-жирової промисловости, погодьтесь, ну погодьтесь їх вирвати. Вся установа, розумієте, вся установа боліє разом з вами. Ви зубами всі ж душею. Грубий між стогоном відповідав: Не можу я їх вирвати... На те місце золоті... А ви пам'ятаєте, що я писав, що я говорив?.. Я був завжди проти золотих... А тепер самому.,. Ні, страждати буду... Що скаже місцевком, маса? Ні, ні, ні!.. Тонкий крутився, бігав, гнувся. Тоді я вам пораджу заговорити, у мене знайомий в, так він, сукин син, до того... І він підстрибуючи повернувся до дверей і зустрівся там з відвідувачем. Став, здивовано поглядаючи на нахабу, що насмілився, не докладаючи, зайти до кабінету хворого на зуби в такий відповідальний момент. Голос йому заверещав сиреною: Ви хто, вам чого? Зараз прийому нема! І взагалі у нас існує порядок! Він підскочив до дверей, хотів відчинити їх і цим показати нахабній вискочці шлях. Відвідувач сказав спокійно: Пождіть, товаришу, мені потрібний завідувач установи. Я вже сказав: завідувач не приймає! Але ж у мене важлива справа. Грубий підвів голову від столу і прохрипів неуважно: Не можу я зараз, зуби болять. Зайдіть із своєю справою за тиждень. Відвідувач не йшов. Мені здається, що ви могтимете знайти час і зараз у тій справі, заради якої мене відірвали від роботи на заводі. Тонкий верещав: Це нахабство, товаришу, я покличу кур'єра і він вас виведе звідси! Грубий ліг головою на стіл і застогнав: Зуби болять. До біса справи! Відвідувач підійшов до нього. Болять, кажете? Все ж ви мене вислухаєте. Грубий підвів голову, в очах його блиснули іскри злости. Він хотів кричати. Але слова відвідувача заспокоїли його: Слухайте, я представник колегії Наркомторгу. Мене надіслано до вас вияснити.. Тонкий злякано витягнувся біля дверей. Його трусило, окуляри впали на підлогу. Одно шкло розбилося. Відвідувач озирнувся на дзвін, тонкий утік. Грубий люб'язно посміхнувся, випростався і червоніючи забубонів: Що зуби, заради справи я завжди! А ви все ще стоїте? Пробачте, одну хвилинку. Семене Павловичу, дайте товаришеві стільця з м'яких один. Потім чаю дві шклянки. До речі, загляньте в канцелярію, що вони там працюють, чи фліртують, навіть машиністки не чути... Відкривши цигарницю, він запропонував відвідувачеві цигарку і слухав його уважно, зосереджено, іноді глибокодумно похитуючи головою. Установа працювала. Про зуби всі забули. . III. Кинувся Олекса, як від шпички в п'яту, й побіг на город свинку в хлів заганяти. Обійшлося без шкоди. Ну, Маріє, вже ми справились з посівкампавією! почав під-бадьоруватися. Ет!.. і одвернулась. Підійшов до хати, дивиться на призьбу, а серце тільки тьох-тьох-тьох! і стало: нема на призьбі списків... Оглянувся коло повітки в теляти з рота падали клаптики паперу з піною... Теля з'їло . . скрутила серце думка. І коли Олекса Шастун замість звіту про посівкампанію, розповів сумну пригоду зі списками, голова райвиконкому, чухаючи голову, зідхнув: Ну й умови, бісової душі... Навиворіт ХАРКІВСЬКА УКРАЇНІЗАЦІЯ" ВИВІСОК Випадкова подоріж з вул. К. Маркса до правління Книгоспілки (Горяїнівський провулок) та що кинулось у вічі тієї випадкової подорожі) Я живу на вул. К. Маркса, яку всі, навіть харківські газетні оголошення, звуть чомусь і досі Благовіщенською (може тому, що так звалася вона 12 років тому). З неї я й почав свою випадкову подоріж очима по вивісках харківських установ та підприємств, що, виконуючи ролю пролетарської держави, постійно й неухильно" переходять на українську мову, себто українізуються. Фіксую те, що спостерігав. Установ великих на ній немає, але зате є кілька складських дворів (близько ж найбільша харківська станція Південна"). Українізація не могла, звичайно, поминути їх. І от перша українізована" вивіска на вулиці: Склеп…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"