Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1930 №16-17 Сторінка 3

Журнал Перець 1930 №16-17 Сторінка 3. АМЕРИКА З АМЕРИК (Досягнення почти) На почту зайшла молода, нервова людина. Людині зараз же уступили місце біля мініатюрного віконця Маріюпільської красуні Ніночки. Здрасте, сказала молода людина. Здрастуйте, здрастуйте радісно привітала Ніночка й простягнула свою маленьку ніжну ручку. У когось виникла думка познайомити нервову людину з насиженим мухами плякатом: «Закінчивши справу, не заважай другому," але тільки дипломатично спитав: Ви знаєте, що я чекаю телеграму?" Ви? Панятія не імєю! - Як ваше прізвище? захвилювалась Ніночка. Пожалуста! Нібуркін, Яков Семенович. Ах, це ви Нібуркін? Чого ж ви стоїте? Сідайте! Тільки-но одержана телеграма. Слово чести, якщо б біля почти була б глибока річка, або залізниця, маленький чорнявий Нібуркін не замислився б утопитись, або покласти свою буйну голову під швидкий". Три години тому Яков Семенович Нібуркін надіслав дружині телеграму і ось вже є відповідь. Америка з Америк. Як ужалений, з палочкою та жовтим портфелем вбігав журналіст. Очі йому горять. Він думав, мрів, хвилюється, надіється й лав когось. Скромна фігура з великими окулярами знайома вже робітникам почти. Як тільки помітили робітники цю скромну фігуру почалося щось не-чуване. Вам гроші? Будь ласка! З другого віконця нагадали: Вам вже третій день лежить телеграма з редакції. З третього віконця обурюються: До якого часу ми триматимемо ці листи для вас? Журналіст, що вже загубив здібність червоніти, якось мимоволі червоніє, просить пробачення і задоволеною кулею вилітає навпростець до ресторану Спартак". Він вже не думає, не мріє, не хвилюється, не лав видавництво. Якщо зараз перед його очима стояв скупий завідатель видавництва, журналіст би не знайшов би слів для оцінки його. Ви краща людина в світі. Ах, та що я кажу, Ви, ви..." Відкриваються двері й міцними кроками заходить зав. відділу постачання. Коли мені буде... письмо? Ах! Пробачте. Зразу пізнала. Є! Два листи! Цілу декаду лежать. Ви собі тільки уявіть, чи можна так довго не ходити. А може ваша дружина померла. Хто? Ксеня? Вмерла повесні. Нате ось ваші листи. Соромтесь. Ганьба. За листами так рідко заходите. Багато народу сьогодні на почті. Чекаючи своєї черги, відвідувачі сидять на м'яких диванах та кріслах і продивлюються…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"