Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1930 №13 Сторінка 2

Журнал Перець 1930 №13 Сторінка 2. СЕРЕД ПИСЬМЕННИКІВ Мал. С, Зальцера. Не розумію, чому говорять, ш,о в мене шкідлива ідеологія; я ж усе життя намагаюся бути абсолютно аполітичним... Я бачу... Бачу, що ви на чужий поїзд лізете. А ще інтелігенція зветься. Як чужий? Це ж маріюпільський? Звісно маріюпільський. - У 6-50 іде? Дивно мені, громадянине. Окуляри начепили, а таких простих речей не знаєте. Звичайно у 6 50. Тоді це мій поїзд. От, дивиться, квиток. Краще б ви подивились, а я вже передивився. Я й так бачу, що у вас квиток на сьогодні, на 18-те. Але ж це поїзд вчорашній. І пасажири вчорашні. Розумієте? Р... розумію. А... сьогоднішній коли буде? Але тут уся черга за вами починає загрозливо ворушитись: Не затримуйте, ви там... Без квитка лізе, хуліган! Сьогоднішнього шукає. Сьогоднішній завтра піде, хіба не знаєте? Звідки він узявся такий! Вас одсувають у бік; хвиля вчорашніх 4 залила перон. Ви сідаєте десь у кутку, біля своїх речей й починаєте терпляче чекати. Коли ви не вснете, коли вам не вкрадуть чемодана або не витягнуть квитка, коли вас не переїде якась скажена вагонетка, ви маєте деякі шанси на поїзд дочекатись. Нарешті ви у вагоні. Поїзд рушає. В останню хвилину ваш макінтош якось неприродньо підстрибує й похапливо пурхає у вікно. Ви, розуміється, зчиняєте галас. Дефіцитний крам, байдуже каже провідник. А ви, громадянине, галасуйте тихше, бо ще три карбованця сплатите. Не розводьте мені тут панічних настроїв... Ви скоряєтесь. Щоб трохи розважитись, витягуєте Розпис руху пасажирських поїздів44 й слідкуєте з якою легкістю і непримушеністю ваш поїзд цей розпис порушує. Пасажири лементують: Отут на цій станції годину стоятиме. Не інакше. Бо начальникова донька пиріжками торгує... Поки не спродасть, він однаково свистка не дасть. поза ппяннми Коли вам набридне сіре, одноманітне життя провінці-яльного головбуха або районного міліціонера, беріть квитка і сідайте в перший-ліпший поїзд. В якому напрямку? Однаково. На Кремінчук, Пермь або Одесу. В кожному разі ви можете сподіватись ріжнобарвних та бурхливих пригод. Поперше квитка ви не візьмете. Вам майже одірвуть руки й ноги, вас облають всіма мовами, що існують на території нашого Союзу, ви вивчете докладно біографії 20 або ЗО громадян, ваших найближчих сусідів по черзі. Нарешті, ви дізнаєтесь, що вже другу добу стоїте у касі на Челябінськ, куди ви зовсім не намагаєтесь потрапити і що в касі взагалі тільки 3 квитка, тоді як громадян перед вами вісімдесять сім. Ви стаєте у другу чергу. Післязавтра вам скажуть, що ця черга існує виключно для командировочних, крім того касир у відпустці і квитків не видають. Тоді вся історія почнеться знову. Коли вам трохи надокучить ця гра, ви розшукаєте десь носія, дасте йому десятку або дві і він пообіцяв вам щось влаштувати". Нарешті ви дістали квитка. Видерлись на перон. На власні очі бачите поїзд. Куди? Куди? затримує вас провідник. Та я на поїзд. Хіба не бачите? Поїзд стоїть. Пасажири лаються, але не витримують. Складаються по п ятаку й докуповують останні пиріжки. Ідем далі.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"