ГУМОР І САТИРА

Перець 1931 №05-06 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1931 / № 05-06 / Сторінка № 9

Перець 1931 №05-06 Сторінка 9. НРЕШТУВЛТИ И... ДВОЄ НН ВСЮ ГУМННЩИНУ Сонце, ніби заспокоєне виконанням свого промфінпляну , в літні місяці почало систематично прогулювати та симулювати. То цілими днями і не покажеться на небосхилі, прогулює; то покажеться на мить, кивне, хворою осінньою посмішкою і знову заховається за хмари симулює. Пустотливі вітерці, заохочені глибоким невтралітетом сонця, швиденько перероблювались на злих бешкетників і по-хуліганському зриваючи вивіски, дахи, ламаючи дерева, а то й паркани на всі 200 перевиконували плян метеорологічних передбачень. Шахтарі, кутаючись, поспішали на роботу та з роботи. Холодно. Була глибока осінь на шахті ім. Червоного Профінтерна. Вулицею ходив міліціонер. Він ходив теж поспішаючи з запискою в руках. По всьому видно було, що він не розгулює, а поспішає в суто-оперативних справах. Міліціонер про себе бурмотів: Іди шукай... Мені може вихідний, а вони: іди шукай. Знайдеш їх тепер. Наробили ділов і подалися, мабуть, що і з собакою-слідцем не найдеш. Міліціонер шукав, потрібний йому будинок № 13. Вітер забирався під поли міліціонерської шинелі, плював в обличчя сухою вугільною пилюкою. Добрався міліціонер до будинку № 13, відкрив хвірточку і прутиком обороняючись від рудого собаки почав вигукувати: Хазяїн, га, хазяїн . Чого вам нужно? вийшов літній вже шахтар Іване Петровичу, до рудради приказано негайно привести. Мені ніколи. Я щойно з шахти прийшов, обідаю. Як не підете, то етапним поведу, арештантом, значить, так приказано. Вискочила дружина Івана Петровича: Куди чоловіка береш? За віщо? У нас шмаття покрали та ще нас тягнеш. Тягни дідька лисого, а я Івана не пущу. Гражданочка, ви зовсім не посуществу. А єжелі зовсім не через шмаття, а єжелі рудрада по другому приводу привести приказала Івана Петровича і вчительку ЛідуГнатовну і ще Микиту Забалочного, і Явдоху, що на відкатці працює. Мені що? Мені приказано і я приведу, хоч силою, а приведу. Сперечались, проте договорились. Іван Петрович нашвидку підобідав і пішов з міліціонером. Я тебе, звернувся дорогою міліціонер до арештованого, самого не пущу- Може ти єсть якийсь державний злочинець, а може шкідник який? Ти зі мною підеш, поки всіх не вберу. Вчителька Ліда Петровна відразу зомліла: Мене? Хіба я його за вухи тягала. Я тільки показала на його вуха санітарній комісії, хай мовляв вплине на Васю, бо він ніколи вухи не мне. Хіба за це мають право заарештувати? Не знаю. Але наказано усякими средствами вас доставити. Підете чи не підете? Я по хорошому питаю, Та піду вже. Прощавайте мої любі. Якщо не повернусь, то принесіть мені ковдру й подушки... Явдоха, що на відкатці, категорично заявила: А я не піду. Я лаяла Її, що вона на ударницю себе висвятила, а по ударному не хоче працювати. А якщо у неї брат міліціонер, то й ми на нього найдемо управу. У мене може брат сам начальник міліції. Нічого Явдосі не помогло. Забрали її теж. У рудраді в кімнаті засідань уже чекала друга партія заарештованих, що її привів інший міліціонер. Поздоровкалися. Між заарештованими почали точитися балачки на всякі культурно-гуманітарні теми, про школу, клюб, лікарню, тощо. Кого ще чекаємо? Допрос буде чи що? запитали міліціонера. Міліціонер мовчав. Поволі відчинились двері і ввійшов член президіі рудради, голова культсекції. Всі наліцо полатать, рапортував міліціонер. Добре. Так ось що, товариші, члени культсекції. Сьогодні на порядку денному питання про лікнеп, щоб охопити всіх неписьменних. А що ви не приходите на…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"