ГУМОР І САТИРА

Перець 1931 №04 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1931 / № 04 / Сторінка № 5

Перець 1931 №04 Сторінка 5. ТЕМПИ Притула, керівник освіти Тульчинського району, прокинувся від довгого деренчання будила, що верескливо нагадував: Не відкладай на завтра того, що можеш сьогодні зробити. Звичним рухом стрибнув Притула в штани. Автомати черевико-пхайли стислим повітрям втиснули черевики на ноги. Вмивальник-самомийка вимив йому обличчя, а радіо-електрорушник висушив його. Ще кілька автоматів, ще кілька операцій і виголений, зачісаний, почищений Притула авієткою полетів на периферію. Сидячи в авієтці та слухаючи радіопереклик колишніх бюрократів, що були розкаялись, Притула ніяк не міг пригадати який то сьогодні день. Радіотелефоном він запитав Палату Днів і Годин, звідки йому відповів приємний альт. Галло! Сьогодні другий день третьої п'ятиденки грудня, тридцять третього року Жовтневої революції, від забобонного різдва христова 1950. Не відкладай на завтра того, що можеш сьогодні зробити. Притула глянув на мапу, перевірив за компасом напрямок і повернувши трохи праворуч, подався на Клебань, до школи соціалістичної молоді, колишньої ШКМ. Мав він перевірити такого дописа, що йому надіслали з газети Червона Тульчинщина". Безгосподарність зриває обов’язкове навчання. У клясах не палять, вісім ступенів морозу. Діти не відвідують школу. Завшколи та голова сільради не дбають, щоб посклити вікна і т. ін ... Просто таки безглуздя, говорив сам до себе тов. Притула, на 33 році революції і така безгосподарність: не опалюють кляси, а ми ще три роки тому розіслали машини - акумулятори сонячної енергії. Годі й казати про дефіцит цього тепла. Не засклити вікна, коли в Клебані, як мені відомо, є чимало запасу скла. Безгосподарність що залишилась від старого режиму, ще на 33 році дається клебанцям в знаки. Тпру!.. спинив Притула свою авієтку перед кле-банською школою. Його зустрів сам завідувач школи: У вашій особі дозвольте вітати наших любих керівників освіти. Діти, перед вами товариш Притула, наш керівник. Отже, утніть йому нашої дитячої. Ураз розітнувся дружній спів. Пісня піснею, промовив тов. Притула, але чого ви до сього часу не засклили вікна, чого шибки по вибивані? Вибачайте, образився завшколи, вікна у нас не побиті, бо вони з такого школа, що не б’ється, його і залізо не бере, і вогонь теж. Крім того, у нас все зашклено. Це нахабна і брехлива вигадка чиясь. Коли ми збудували цей восьмиповерховий будинок, тоді ж одразу і засклили його. Хай це вся комуна підтвердить. Галло! і радіотелефоном викликав управу комуни. Звідти підтвердили слова завшколи. Але у вас, пишуть, холод собачий. Вісім ступенів морозу в клясах. Вісім ступенів? Морозу? вирячив очі завшколи і чарівний регіт залунав у лабораторії. Вісім кажете? Морозу? Ой, не можу! Ми кожної перерви вікна відкриваємо. У нас двадцять ступенів тепла. Ми ще не витратили позаторішньої соняшної енергії. А ви морози. Так. Але у вас же діти не…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"