ГУМОР І САТИРА

Перець 1931 №04 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1931 / № 04 / Сторінка № 3

Перець 1931 №04 Сторінка 3. МАМА ПОМЕРЛА*... Майстра рейко-вальцівного цеха Васю Шелеста мало хто внав на заводі. Зовнішністю він, правда, відрізнявся від решти робітників він був натоптуватий, важкий, як болванка і на подив швидкий: за щоб не взявся все в його руках горіло. Проте він ніколи ні з ким не сварився. А коли траплялося, що якийсь новак не так орудував обценьками, Вася підбігав до нього, брав обценьки і обіймаючи червону болванку люб'язно повчав: Чого боїшся! Обійми її за стан, як дівчину... Бачиш, як пашить!.. Отак обійми, притисни і вона твоя... Був гріх і на Васиній душі. Одного разу Вася жартома сказав: Усім дають премії, а я що ж брак. Дадуть премію, буду працювати, не дадуть світ великий. Довелося потім червоніти перед товаришами. Та не це власне зробило Васі славу. Зробив Васі славу його виступ на загально-заводських зборах і, трохи згодом, вивершила її, як це не дивно, смерть мами. Але спочатку по загальні збори. Треба вам сказати, що Вася Шелест попри всю свою жвавість і бадьорість ні на яких зборах не промовляв, і свою участь в громадсько-політичному житті обмежував лише голосуванням. Але його голос ніколи не йшов на рахунок ні за ні проти Васиного голосу просто не дораховувалися, бо Васині короткі руки завжди губилися в лісі значно довших... Ті загальні збори, на яких Вася Шелест забрав слово промовляти, обмірковували питання труддисціпліни. Вася сидів і мовчав. А коли всі промовці вибалакалися, Вася підніс свою опецькувату руку й рішуче сказав: - Ану дайте мені слово! Ті хто знав Васю, аж попідводилися від здивування. Вася говорить! Було дивно і цікаво. Дивно тому, що говоритиме саме Вася, а цікаво, бо ніхто не знав, що може сказати людина, яка зроду не промовляла. Вася перечекав хвилинку й коли вмовкли почав: Товаришочки! Труддисципліна нам потрібна це вєрно. А де вона? Ганьба! Літуни, дезертири... Ссукини сини!.. Вася погрозливо махнув кулаком і швиденько пішов на своє місце. Оплески, оплески, оплески. * * * Минуло три дні. Четвертого вранці Вася ввійшов до завкому. Що з тобою?! занепокоївся голова завкому. Нічого, відповів Вася Якже ж нічого... Якже ж нічого, коли завжди бадьорий і веселий Вася сьогодні стоїть перед головою завкому скорботний і мовчазний. Що трапилось? Говори. Не крийся. Зневажив хто? Ні. Ну, а що ж?.. Мама... померла... відповів Вася й жалібно схилив голову. Он що! перейнявся жалобою і голова завкому, Співчуваю. Співчуваю, Васю... Сьогодні дістав телеграму. Голова завкому перейшовся кімнатою й спинившись біля вікна дивився на заводське подвір’я, де в кожній порошинці стали було життя. Заводський Комітет висловлює свій глибокий сум…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"