ГУМОР І САТИРА

Перець 1931 №02 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1931 / № 02 / Сторінка № 7

Перець 1931 №02 Сторінка 7. МОЄ ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО З ЕНЦИКЛОПЕДІЄЮ Поміж моїх книжок з давніх давень іде з часів мого дитинства зберігся старий, пошарпаний, без палітурки, з величезними двома плямами на титульному листі том Енциклопедичного словника Брокгавва-Ефрона на літеру Г . Коли я, шукаючи яку книжку, потрапляю на нього і мені у вічі повзуть ці дві плями, я пригадую їхнє походження: книга лежала на прилавкові біля сала, потім вона впала на підлогу і на неї капнула гасова капля, коли Прокоп Васильович наливав гасу покупцям. Це він, Прокоп Васильович, крамар на околишній вулиці, де я вріс, познайомив мене вперше з енциклопедією. Та вулиця дореволюційної околиці була вихователькою всіх робітничих підлітків, а також і моєю. У наших матерів було занадто багато роботи, щоб віддавати час на виховання дітей, а тому цю функцію вони доручили вулиці. В той час я припинив відвідування школи, бо мене виключили звідти за неуспіхи в законі божому; ці неуспіхи виявились у тому, що я на запитання попа що таке скінія?" відповів: Скінія це роздягалка, бо там пальта скидають... Не маючи певного заняття (батько сказав: хай погуляв, а там до майстерні віддам" , я гасав по вулиці за горобцями та по горіщах ганяв голубів. Під час виконання цих своїх обов язків бив багато шибок: кинеш на голуба, а проклятущий камінь чомусь обов'язково в шибку потрапить. Крім цього я тоді захоплювався творами Майн-Ріда, читав його по закутках, у глухих романтичних бур'янах, коло помийниць і смітників ці місця я умовно вважав за прерії і так аж до того часу, поки не зберу відповідну кількість грошей на зброю та квитка до станції Америка"... За побиті шибки Прокіп Васильович жорстоко мстився. Він вважав, що цим стоїть на сторожі інтересів своїх покупців. Дізнавшись, у якого з його клієнтів я розбив шибку, він заманював мене до крамниці цукеркою, а тоді, за власним його виразом, робив хапен зі гевен" за комірець моєї брудної сорочки і, покликавши на допомогу відомого на всю вулицю дурника Федю Крутиголовку, сік ремінем по тому місцю, звідки росли мої неугавні ноги... До реміня Прокопа Васильовича частенько приєднував свою мітлу і двірник Ягор. Мітла його гуляла по всіх частинах мого тіла після того, як лавушник мене побитого викидав на вулицю. Іноді на ці екзекуції потрапляв хтось сторонній і мої мучителі так виправдовувалися перед ними. Лавушник: Мені його матері бідної шкода, вчити його їй ніколи, кому ж тоді і повчити, як не людям? Я г о р: На те вони й шибеники, щоб їх лупцювати як розпросучих дітей, Мене батько, пам'ятаю, лупив личаками і вийшов із мене двірник. Хто знає? Може, коли б він чобітьми лупив, щось іще краще вийшло б. Батько дізнавшись, що мене б'ють, дав мені таку філософську пораду: коли тебе б'ють, то тікай"... І я став минати крамничку Прокопа Васильовича. Шибки ж продовжував бити. Прокіп Васильович пробував заманювати мене до себе, але без успіху. Одного разу він, виноеячи сміття, застав мене на смітниксві за читанням Майн-Ріда: Ти що шибенику на смітнику читаєш? Хо-хо... Я підвівся і, готуючись дати чосу, гукнув: Ви вже й прерій від смітника не можете відріжнити?! Прокіп Васильович глянув на книжку: А читаєш ти що? Майн-Рід, капітан був такий. Так про віщо ж твій капітан пише? Про прерії. Прокіп Васильович засміявся. Ну й дурень же він був, видно. Ти б оце кинув, та зайшов до мене. Я книжку маю, умствєнная, брат, книжка і гроші великі коштує. Одному тобі віддам задарма. Заходь... Я зрозумів Прокопа Васильовича. Умствєнная книжка" була новою приманкою. До крамниці не ішов. Сонячного ранку Прокіп Васильоич стояв на порозі крамниці і позіхаючи дивився, як я ганяв камінням горобців. Він замуркотів до мене, немов ситий кіт: Чого, Мишко, не заходиш за книжкою? А вона, брат, чекає…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"