Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1931 №07-08 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1931 / № 07-08 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1931 №07-08 Сторінка 5. СОЛІДАРНІСТЬ Поїзд на південь відходив увечорі. У плацкартному вагоні, після звичайного галасу посадки, метушня поволі уляглася, чемодани, баули і валізки вклалося на призначених місцях і виникла стандартна між незнайомими людьми розмова куди їдете, де сходите, погода сьогодні того, і т. д. За півгодини вже визначилося кілька вагонних балакунів, і розмова невідомими шляхами перескочила на тему про особливості людської психіки, людської поведінки. Так, так, громадяни, говорив, солідно попихкуючи доброю цигаркою, громадянин в золотих окулярах, з автоматичним пером у кишені. Нема в нас ще, а може й уже, поваги до людини. Ми кидаємося широкими і багатозначними словами всесвіт, світовий маштаб, пролетаріят, інтереси людства, але придивіться, як же відбиваються ці широкі маштабні поняття в масах. Я не говорю, звісно, за присутніх. Мені здається, що тут випадково зібралася, так мовити, інтелігентна публіка. Він кинув цигарку, зняв окуляри і, почавши їх витирати шматочком замші, глянув на сусідів зіщуленими, одразу якимись безпорадними очима. Ви маєте цілковиту рацію, несподівано встряв у розмову брюнет в інженерському кашкеті. Крім нас (він глянув навколо), що зберегли Ще повагу до чужих думок, скрізь бачиш таку безкраю тупість і байдужість, що просто жах бере. Дозвольте прикурити П - фу 1 П - фу! Да. Лише кілька днів тому я мав можливість пересвідчитися, що лише серед нас, людей минулого вже (інженер прикрив очі і немов зідхнув) покоління збереглася ота солідарність, що колись підтримувала нас в часи лихоліття. На моїх очах старий лікар віддавав своєму товаришеві, що його скрутили обставини, частину своєї квартири. Стиснув себе,але поділився з товаришем,який, можливо, не зможе навіть йому відплатити. А ви ж розумієте, що тепер значить квартира, та ще для лікаря? Правда, у нього три кімнати, крім приймальні, але все таки... Та що там говорити, озвався третій, що досі уважно дочитував журнал, Іетро-га тиіапіиг часи змінюються, негайно ж переклав він. Та, на жаль, змінюються на гірше. Люди дивляться один на одного як дикі звірі, або, у всякому разі, як кам’яні статуї. Ното іютіпі Іприв еєі людина людині вовк. Цей стародавній афоризм не тільки зберіг свою стопроцентну вартість, а ще, так мовити, набрав і нового значіння. Хе-хе - хе І несподівано тоненьким голоском засміявся промовець. Говоримо про високі матерії, а сваримося з сусідкою за примусну голку. Хе - хе - хе! Ви смієтеся, проникливим тоном почала білява дама в дорожніх рукавичках, відклавши маленький томик Анрі де Ренье і легенько обтрушуючи попіл з тоненької цигарки. А по суті це було б смішне лише тоді, коли б не зробилося таке сумне. Адше що це визначає? Це визначає, що ті НОВИНИ ТЕХНІКИ Мал. А. Бондаровича - мат на авто - транспорті загальнолюдські ідеали, до котрих ми стриміли зі шкільної лави, що ідеали братерства і солідарности умруть разом з нами. їх нікому вже передати. Я, звісно, намагаюся їх передати своїм дітям, сподіваюся, так робите і всі ви, алеж це краплина людяности в морі звірячих інстинктів... Приготуйте ваші квитки, громадяни! перервав розмову провідник. Ще за кілька хвилин поїзд, зменшив свій біг, потім дзінко клацнув передстанційними стрілками, заскреготів гальмами і плавко спинився під перший відправний дзвінок. Увійшов новий пасажир, не то студент, не то молодий службовець, одразу ж підняв верхню полицю, розіклав свої речі і потім почав оглядатися. Глянув на пасажирів, пильно перевірив якийсь плякатик на стіні і лагідно запитав: Це, здається, купе для некурців? В купе заступила тиша. Брюнет знов взявся до журналу, білява дама поглянула в сюжетне мереживо Анрі де Реньє, а людина в золотих окулярах, артистично випустивши кілька кілець цигаркового диму, байдужим тоном промовила: Адже ви бачите, що ми куримо?! Так, я бачу, але плякат говорить, що тут купе для некурців. Гм, молодий чоловіче, плякат може і говорить, але ми (балакун в золотих окулярах упевнено глянув на сусідів) вам теж говоримо, що в цьому купе всі курять. Навіть мадам, він галантно вклонився в бік білявої дами, дозволяє собі і нам курити. Новий посажир безпорадно знизив плечима, зідхнув і раптом глибоко закашляв, ковтнувши цигаркового диму. Обличчя йому почервоніло, очі набрякли кров’ю і він тяжко здригався, намагаючись з глибини легенів викашляти якусь чіпку болячку, що міцно трималась в горлянці і не давала дихати. Потім трохи заспокоївся, втер губи хустинкою і, тяжко дихаючи, обернувся до сусідів. Я недавно з лікарні. Я спеціяльно добився місця в купе для некурців. Отже я дуже прошу не порушувати порядку. Це виходить, що величезна…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"