Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1931 №10-11 Сторінка 5

Журнал Перець 1931 №10-11 Сторінка 5. РОДИННЕ ЛИХО Славко знов не пішов гуляти. Похмурий, зосереджений він сів до своїх книжок. Мати стурбована. Вже з тиждень лежать без діла ковзани, а на санчатах полозки взялись іржою. Що з тобою, Славонько, чи не болить що, мій любий ? Ні, мамо, нічого не болить. Пішов би ти, синку, на вулицю погратися. Там діти таку велику бабу качають! Не хочеться....... Ну, то візьми ковзанці або санчата ... Я тобі рукавички нові купила. Ось диви !.. Але Славко не відривається від книжки. Не цікавлять зараз його рукавички. Ніколи мені... Мати всміхається на серйозний, діловитий тон сина. А ти піди, піди погуляй: ще ввечері буде час, вечір довгий... Ти ж вихідний сьогодні... І то вже кілька днів з книжкою не розлучаєшся... Ні, ні... Коли б ти тільки знала. . . Мати знову занепокоїлась. Що знала, синку? Що трапилось, голубчику мій ? Ах, мамо, у мене прорив... Увечері, ховаючи посмішку, мати розповідала батькові з удаваною серйозністю про родинне лихо, про Славків прорив. Славко сидів над книжкою. Мати підморгнула батькові і залилася нестримним сміхом. А я злякалася... Прорив.. Нарив! Який ! Де ? Лихо моє !. Поки зрозуміла !. . Батькові справа ця видалася не дуже веселою. Він не засміявся. Тек-тек.. Прорив. Гм.. Навчимось. Ковзани йому купувати.. Санчата лагодити... Прорив!* Чи бачили, га ? За словами ганяєтесь, старуєте ? Щоб я цього більш не чув! Як це так прорив у семирічці? Славко знав уже, що буде далі. В стелі стирчить кільце для колиски. А в цьому кільці, скільки пам’ятає себе Славко, завжди стримить дубчик. Рідко це трапляється, але трапляється*.Дубчика виймають з кільця і велять Славкові скидати штанці. Славко скидає. Батько щоразу пояснює матері, що це не шкодить, що його покійний тато теж держав дубчика в цьому кільці, і він на нього не гнівається, а ще й дякує. Славко не помилився. Батько встав із - за столу, дістав дубчика і, як завжди, промовив старі, від діда перейняті слова. А ну, виродку, скидай штани! * У хату разом з подихом весни влетів Славко. Ой, мамо, швидше їсти! Ой швидше, бо вмру І Зараз, зараз. Роздягайся. Де це ти так загулявся, парубче ? Ніч на дворі. Зараз усе розкажу. Славко роздягається. Щоки у Славка свіжі, рожеві горять ; голос дзвінкий, високий. У школі збори......Тепер я удар- ник, вся група... За дверима кахикнув батько, мати неспокійно глянула на двері... Мал. О. Козюренка ХЕМЗ йде великий запас толю, але ве хоче навіть позичково, дата аого Травторобудові Немає чим крити Тс-с... Тихше, синку, не кричи так! Батько прийшов…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"