ГУМОР І САТИРА

Перець 1932 №08-09 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1932 / № 08-09 / Сторінка № 7

Перець 1932 №08-09 Сторінка 7. ЛЮБОВ (Оповідання ображеної людини). Не личить мені, знаєте, хвастатясь, але му шу сказати любив я їх... Ох, як любив! Та й вони мене любили. Хто в кому більше кохався навіть і сказати не можу. Взаємна була любов, гаряча, не дивлячись на зимову пору. Збираєшся, бувало, додому йти, спецовку скинеш, кожушину одягнеш. Глянеш стоїть воно, труситься. Зима ж, знаєте, хуга... Замети, як скирди завбільшки. Стисне тобі серце, дивлячись- Думаєш собі: кожушина в тебе простора, тепла. Чом-би не взяти та не погріти? Страждає ж істота. Ну, звичайно, не видержиш, бо характер у мене жалісливий та й любов... «Ех, ти маленьке-голеньке» промовиш, бувало, та й візьмеш його за пазуху. Та так і підеш собі поволеньки додому. Ідеш-вітер рве, сніг крутить, а йому й байдуже лежить собі, носа в хутро встромивши. Ну. а прийдеш додому, чи до когось із знайомих заскочиш на хвилину перегрітись і пустиш його під ніч. Підвіяно ж-не на морозі сами розумієте. Отак за зиму і ае пам’ятаю вже скільки їх від холодюки врятував. Як почались ото у січні сильні морози, так я, вірите, по двоє, а то й по троє одразу рятував. Не жалів себе, бо любив сильно. Руки, бувало, заклякнуть, а я не вважаю, рятую... Потім, правда, спасибі кумі (це не та кума, що ви думаєте, а друга; це та, що смажить поросятину куди краще)... так от вона, спасибі їй, порадила, а то б, їй богу, пальці поодморожував би. Каже вона ме ні: І охота тобі, Михайло, руками ризикувати, пазуху увесь час придержуючи, ще інвалідом станеш. Візьми оці три торбинки, під кожухом їх при лагодь і руки в тебе вільні. Сховай руки в кешеню... Я так і зробив. Значно полегшало тоді, щоб ви знали. Чи цигарку скрутить, чи ще щось там зробить по дорозі, та й руки не клякнуть... А потім, коли вже малій була врятована, знову мені серце заболіло за більшеньких- Думало собі: а більшеньких доля щербата, чи що? Чи ж винні вони, що їх раніше мама привела. По любив я й більшеньких. Тут трохи складніше було любити. За пазуху його не візьмеш важке, в торбу не вміщається... Знову спасибі кумі (не тій кумі, що друга, а тій, що третя; вона з поросятини такий холодець робить, що хоч на експорт вивозь)... так от вона, спасибі їй, допомогла. Каже мені: І охота тобі, Михайле, все вдень та вдень любити. Ніч же зимова довга, довга... Ось тобі два лантухи... А я кобилу запряжу та й приїду за тобою. Стану за повіткою, щоб ніх то не бачив, а ти... Та хіба тебе вчити: Я так і робив.-. Ох-хо-хо... Любились ми май же цілу зиму. Так-так-цил у зиму. З грудня аж до березня. Ви звичайно на акта посилаєтесь? Але що акт?! Сухий він, без серця він. Ну що в ньому: номер, печатка. А зміст? Ну…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"