ГУМОР І САТИРА

Перець 1932 №10 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1932 / № 10 / Сторінка № 9

Перець 1932 №10 Сторінка 9. ДОЗВОЛЬТЕ ВИСЛОВИТИСЬ ПРО МОШКАРУ (Лист з дороги) В радгоспі Червона Нива" демонструють іноді ханжонківські* кінокартини з новими написами. Всі переглянулись... Візник стьобнув батагом коней і сказав: І чого б ото тут шлявся?.. Хто це? Та взагалі всі... Ви ж не один тут роз-катуєтесь. Багато народу їздить? А то мало? Кожного дня возимо штук по п’ять. Та все начальство, то комісія, то ревізія, то ще чорти його батька зна що; коней позаганяли, все мотаємось то з радгоспу на станцію, то зі станції до радгоспу. Тільки працювати заважають... В радгоспі я переконався в правдивости візникових слів. І коли радгоспівський колектив з напруженням бореться за виконання посівного пляну, безчислі «представники» інструктори і ревізори крутяться поміж людьми, дають їм якісь гумористичні поради, обідають, візують свої командировочні документи, сідають на радгоспівських коней і їдуть далі, в другий радгосп. «Червона Нива» за чотири роки, тричі була на червоній дошці, але це пройшло якось тихо й непомітно. На «Червоній Ниві» я був «Колумбом». Я був першим письменником, який одвідав ці землі. З трьох сот гектарів, радгосп за чотири роки виріс до трьох тисяч; колектив з двадцяти чоловік виріс до шістисот. А земля все залишається «необєтованою». Бо сюди за весь час існування радгоспу не приїхав не один пристойний актор, ні одного фільму хорошого тут не показали. Якийсь жахливий хлам миготить перед здивованими робітниками, якийсь випадковий халтурник вибиває перед ними чечотку і нарешті в порядку самодіяльности міліціонер витягне свою «тальянку» і місцеві вокальні сили загорланять: «Я страдала страданула 0 моста в воду сиганула». Про клюбне будівництво тут розмови закінчені. Трест не дає грошей. Картини показують у телятнику. А в червоному кутку, в маленькій, брудній кімнаті, де хрипить погасле радіо, досить двадцяти чоловік, щоби сторож ліниво викрикнув: Не налазь! Мєстов больше нема. Люди розповзаються по казармах. Засмаль-зовані карти починають переходити з рук в руки, зажурені «підкидні дураки» ліниво виправдуються перед насмішливими партнерами і нарешті, коли всі перебувають в цьому почесному званні починається, знов таки, самодіяльність: співають, грають, розповідають про те, що «а от колись зі мною було так ото да!» У бібліотеці купка випадкових книжок. 6 брошура про зарубну машину, книжка про металюргію, а про комбайн і про силосні системи нема. Якось з Богодухова приїхала культробітни-ця. Молода і наївна, вона прийшла до директора і сказала: Я приїхала провести засівну кампанію. Директор Поварський звик до таких досить несподіваних гостей. Що ж вам для цього потрібно?…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"