ГУМОР І САТИРА

Перець 1932 №19-20 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1932 / № 19-20 / Сторінка № 9

Перець 1932 №19-20 Сторінка 9. вогонь по ЛРІБНИЦИХ І Зй КУЛЬТУРНУ КУПІВЛЮ! Знаємо ми, що таке робітник прилавка? Ще б пак! Це людина, яка стоїть за прилавком і брутально поводиться з покупцями. Так, безперечно, визначає функції продавця широкий споживач. Запитайте першу - ліпшу хатгосподиню, і вона охоче це вам ствердить. Ах, ви про цих грубіянів? Жах, жах, жах! Ніколи від них нічого не доб’єшся. Запитаєш про ціну на цукерки мовчить. Запитаєш, чи є кальоші мовчить. Позакладало чи що? Не людина, а статуй. І навіщо таких держать?! ** Що з того, що ціни на ввесь крам (а значить і на цукерки) вивішено на найвиднішому місці? Що з того, що на дверях, біля каси і над головою продавця, висять великі об’яви Кальош немає" Що з того?! Широкий споживач любить і звик поговорити з продавцем. Це, на його думку, його законне право. Кальош немає! Немає ніяких. Ось же об’ява. А може десятий нумер залишився? Ні. Ну тоді, може, одинадцятий, мені все’дно. Товаришу, я людською мовою вам сказав: кальош немає. Ніяких немає: ні десятого, ні одиннадцятого. Розумієте? Ось же об’ява. Та що ви мені об’явою у вічі тикаєте, і, нарешті, може я неписьменний; що ж не можна у вас і запитати? Подумаєш, велика цяця! Нахаба! Де у вас тут завідувач!?. Гарячий аматор кальош не хоче зрозуміти, що покупець за свій робочий день змушений відповідати на такі от зайві запитання сотні (та де там сотні) тисячі разів. Навіщо ж тоді об’яви, пля-кати, прейс - куранти? Це все єрунда, паперове керів-ицтво, думає широкий споживач. Ти мені живе слово дай. Поговорити дозволь. А тому Це у вас оселедці? Да? Без тальонів даєте? А яка норма? Без норми, кажете? Прекрасно. Значить і два кіло взяти можна? А три? Теж можна? Чудово! А скільки кіло коштує? Вісім? А двіста п’ятдесят грам? Ага, ну тоді зважте сто грам. Скільки платити?" І це тоді, коли можна просто підійти до прилавка, мовчки подивитись на ціни, заплатити до каси гроші і, давши продавцеві чека, попросити його зважити потрібний крам. Очевидна економія часу і для покупця, і для споживача. Але останньому така купівля здається вже надто простою і сумною. За культурну торгівлю! (Гасло) Що він глухонімий? Або не має права голосу? Або не член кооперації? Навпаки! І от, не вважаючи на об’яви й прейс - куранти, не звертаючи уваги, що стомленого продавця вже інтерв’юють разом десять хатгосподинь, споживач вперто й голосно вимагає й собі слова". Може ви гадаєте, що ці балакучі члени кооперації з чортзна якого року" так само люблять розмовляти на крам-комівських та інших коопзборах? О, ні. їх тут зовсім не чути. І не тільки не чути, а й не видко. Вони вважають за краще сидіти вдома та разом з жінкою й сусідкою на всі підбори чистити кооперативні порядки. * * * Чомусь думають, що між споживачем та продавцем стоїть лише один прилавок. Це не правда. Між ними, крім прилавка, велично підноситься велетенський Монблян вікової недовіри. Справді, широкий споживач ще й досі дивиться на продавця як на колишнього ар-шинника", блаженої пам’яти Обдувалова з сином", головним гаслом…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"