ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №10 Сторінка 6

/ Перець /Журнал перець / Рік 1934 / № 10 / Сторінка № 6

Перець 1934 №10 Сторінка 6. тс О З Оповідання М. Сказбуша Ілюстрації О. Козюренка Д Л Раптом десь з глибини коридора почу-рикання лева. Громадянин Опудало нервовим рухом схопив штани й, спритно переки- , X лося нувши їх через руку, вискочив з кімнати в самій білизні. Прислухався. Звіряче виття все наростало, Йому вже вчувалися зойки жіноче, що неслися зза і від жаху. Та тут несподівано полинула співуча срібляста гама. Сон як рукою зняло. Це були ані леви, ані тигри. Це було страшніше. Була це віолончель. Опудало схопився за віолончель. Не дихаючи, громадянин Опудало дослухався як скрипів смичок. В його голові вже вимальовувалось лице сусіди ката. Він величезний, зачучверілий і лахматий. Він подібний до горили. Прислухався. Звіряче виття дверей кімнати нових мешканців. Опудалові обличчя перекривилося пула співуча срібляста гама. Сон як рукою зняло. Це були ані леви, ані тигри. голову. В шостому номері оселилася мальовувалось лице сусіди ката. Він величезний, , Він подібний до горили. В нього зелені тьмяні очі і ввесь час роззявлений рот, як паща ненажерливого звіра. Влаштувати скандал. Опудало. Викоренити. Роздушити гада! Зараз же! - промурмотів » .. поточився, розкривши рота. Він образити талановитої малої. Але нарешті, не витримавши, вилетів у коридор. Тільки тут він знову відчув себе Опудалом і скандалістом. ми. ковтнули. Ви думаєте на чому вона грає ?.. підхопили враз верескливі жіночі голоси : вона на наших нервоч-ках грає ... Народ збирався. Заходив черговий коридорний скандал. Перелякане личко юної віолончелістки визирнуло зза дверей. Житлокоо.півці дивилися на неї похмуро, зніяковіло, мовчки й сердито. До - о-о - о - сить заревів він, стрясаючи кулака-годі. Тут може громадяни пірамідон Пограло о и личко Вранці хлопчачий гурт був стривожений появою нового Л Він кинувся до дверей. Він розчинив чинивши. , мовчки. Вирячив очі, наче захлинувся. ---- Добридень, будь решті, їх і, розстав промурмотів, мешканця. Його звали Юлькою Жуком. Повертала вона з музетудії, міцно охопивши віолончель, сповиту, як дитина. Хлопці збіглися до ллючись на Юлю, Борька Козликів. Як тебе зовуть? запитав він, нашорошившись. - Ага, значить ти Юлька - шпулька. А що це в тебе міцно охопивши неї як на з усіх боків і провожали, вдив- верблюда. Перший підскочив вимальовувалось лице сусіди-ката » Прийшов батько. Він працював на великому заводі. Ударник. Він стомився. Тому він сказав Юльці: Я ляжу відпочити і, мабуть, відразу засну. Бери свою віолончель і грай скільки завгодно. Мене нічим не розбудити напрацювався !. Надзвичайно хороший для музичної учеби татко. Юлька поскаржилась йому на сусідів. Вислухавши її Юлька поскаржилась йому татко широко усміхнувся. Це правильно він поляскав рукою по деці віолончель, голосок у неї дуже пронизливий. Та ти, доцю, не кімнати для юних таку кімнату й при житлокоопі. Знай дину грай. Коли татко заснув, Юлька тут прийшов товариш і Юлька відклала коли всі спали, Юлька зскочила »* сумуй. Ми вже говорили про це. Будуть при клубах музикантів, студії. Відвоюємо якось кожен свою го- на сам настроював віолончель. гості. сз и взялася смичок. Та Вночі, ласка, промурмотів, навій, зніяковіло чимчикуючи в коридор. Зза широких грудей віолончелі на нього дивилося засмагле личко мініатюрного дівчатки з великими очима. Ви, мабуть, хотіли послухати? привітно усміхнулось дівча і жовтаві очі крихітки заіскрилися. Дддда а - а ’ а. Звичайно ... прохрипів Опудало. Ви можете послухати лагідно хитнула вона головою й тут же програла хроматичну гаму. Громадянин Опудало рикав, але, очі, що дивилися на нього, були такі прозорі, такий владний тон був у цієї обдарованої дитини, що він покірно вислухав ввесь цикл діатонічних гам та на додаток ще й арпеджіо. мабуть а -а - а послухати ? привітно були такі прозорі, такий владний тон був діатонічних гам та Здавалося Опудалові, що його розпилюють на Він стогнав, та боявся часом частки. Юлька! 1 за балалайка?.- І віолончель, та дівчинка відштовхнула його. А скрикнув він, червоніючи від злості це тринда... тринда-балалайка. Це... це... він ніяк не добрати найзневажливіше слово: Так це ти чить, Козинячий барабанщик. спробував видерти з рук Юльчиних міг зна-вчора козлом співала? Ви погляньте на неї. 1 Юлька похмурилась. Чорні бровки скакнули, жовтаві очі вп’ялися в Борькине лице в ластовинні заіскрились. Але Юлька зібралася з силами й, о и тяжко зітхнувши, весело усміхнулась: А хіба ти ні на чому не вмієш грати? Борька пирснув; Та я навіть марш мілітер граю. В нас рояль Беккера. От хороше ще ширше засміялась Юлька: ти будеш мені акомпанувати. Я звиснув різко Борька: я й тут раптом він знайшов слово, що ніяк не приходило на язик. Він ударив палкою по віолончелі: поворухнутись, щоб не « І-НІ 4 І** ліс . 41 Юлька втекла. Вона зробила це, щоб хлопці побачили сліз, що скотилися з кінчика носа. -Та це ж бегемот заревів він. Хлопці підхо пили хором: Бегемот! Бегемот! Юлька збегемотом!!! а за смичок. з ліжка. Закутавши лампочку зеленим папером, щоб світло не заважало спати, вона в самій сорочці, кинулася до віолончелі. Вона перебирала пальцями струни, завчаючи трудні пасажі, водила смичком над струнами, зовсім їх не торкаючись. Віолончель мовчала, тривала мабуть з годину. Було вже пізно. Юльці лися так мелодію розученого концерту й міцно заснула вона в самій сорочці, кинулася до віолончелі. ніяких звуків від неї. Ця німа гра злипа-постілі приємно відпочити після роботи. Вона замуркотіла очі. Вона пірнула під ковдру. В чистій не Злі тут хлопці! думала вона. Дома, хутенько пообідавши, вона почала розучувати концерт. Готувалася до урочистого першо травневого виступу в школі. Концерт був трудний. Вона вже засвоїла його мелодику…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"