ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №10 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1934 / № 10 / Сторінка № 5

Перець 1934 №10 Сторінка 5. Федір Михайлович Достоевський ніяково крутив у своїх руках аркушик паперу, ще й ще раз перечитуючи надруковані на ньому слова. Гм! Диво-дивне, говорив він сам собі. .Запрошуємо вас на зліт ударників - правопорушників промколо-нії..." Гм! (очі Федорові Михайловичу сповнилися сльозами). Не забувають старичка, пригадують, що й я колись був арештантом... Але що це таке ударник - правопорушник" Дивні пішли тепер вирази! Федір Михайлович зітхнув і, одягнувши на себе парадний редінгот, пішов до Харківського бупру. Його впущено всередину, дано йому супровідника для пояснень і тов. Достоевський пішов оглядати установу, в якій не був останніх років сімдесят жодного разу. Ага, сказав Федір Михайлович, бачите минуть цілі роки, а ти так само... побачиш той же вал, таких же вартових і той же маленький клаптик неба..." Адже ж ваш бупр це ж стара в’язниця! О, так, відповів йому провідник. Радвлада не будує нових в’язниць. Навпаки, ми сподіваємося, що коли остаточно розваляться ці будівлі нові будуть уже непотрібні, бо в СРСР уже не буде карних злочинців. Подивимося, посміхнувся тов. Достоевський. Звернемося до людей, я пригадую, що серед моїх колег по несщастю був один, у якого любимим зайняттям було рахувати в вільний час дошки паркана... Щодня він одра-ховував по одній дошці і так міг наглядно бачити, скільки днів ще лишається йому пробути в острозі до кінця роботи". Ось ти, наприклад, звернувся Ф. М. до одного ув’язненого як ти вираховуєш дні свого тут перебування? О ні, у мене інший спосіб, посміхнувся запитаний правопорушник. Один день мені зараховується за три дні, бо я ударно працюю на механзаводі колонії. Отже, я міг би рахувати по три палі. Але й це ні до чого не призведе, бо ось-ось мене випустять достроково адже мене занесено на дошку пошани, як кращого ударника й політвідділ певний, що я вже виправився. Політвідділ? перепитав тов. Достоевський. Не знаю такого. У нас був майор, в острозі Страшна це була людина, саме тому, що була начальником, майже необмеженим, над двома сотнями душ. На арештантів він дивився, як на природних ворогів своїх. Нестриманий, злий, він вривався до острогу навіть іноді по ночах, а якщо помічав, що арештант спить на лівому боці або навзник, то на ранок його карав: спи, мовляв, на правому боці, як я наказав" Як вам пояснити, засміявся правопорушник. Ось, начполітвідділу т. Вайнберг встановив нагороду кращому нашому підприємству перехідний червоний прапор. - Ну, добре, сказав Федір Михайлович, а чи проганяють у вас крізь строй? Хвилина перед карою, звичайно, жахлива для арештанта... Один до того забоявся, що напередодні кари насмілився випити кришку вина, настоявши на ньому нюхального тютюну... Його одвезли до шпиталю майже непритомного. Через півроку він помер від сухот". Крізь який строй, зареготався правопорушник. У нас є товариський суд. Кращі з наших товаришів є його членами. Коли хтось із правопорушників завинить ми самі ухвалюємо позбавити його передстрокового звільнення, відбираємо в нього можливість вихідного…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"