Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1934 №10 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1934 / № 10 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1934 №10 Сторінка 4. Н І к о л и... Мал. Б. Фрідкіна Тема О. Савицького Деякі секретарі парткомітетів все ще ие перебудували своєї роботи: багато сидять в комітетах і кало бувають в цехах. (з іазет). Що це тебе в цеху не видно? Та все ніколи... роботу перебудовую... РОБОЧИЙ ДЕНЬ" НАЧАЛЬНИКА" СТАНЦІЇ Начальник станції Хабарницький на роботу приходить рівно о дев’ятій. Його обличчя порізане глибокими зморшками. За останній час він надзвичайно знервований. Та й не дивно. Кожний знервується і попсує собі нервову систему, коли майже щодня надходять нові постанови та директиви. Мабуть і місячна відпустка, проведена на Кавказі, не зможе налагодити його нервову систему. При такій праці не менше як два місяці. На столі лежить свіжа пошта. Хабарницький не хапаючись розбирає її. Всі товсті пакети він відкладає на край. Все це нові накази та директиви, від яких уже й так голова тріщить. Хабарницький приймається за приватну кореспонденцію. Читаючи одного листа, він задволено всміхається. Любий Сеня! Днями ми виївдимо звідси. Але хай це тебе не вражав. Я завжди була й буду тільки твоя. Та я не знаю, чи вдасця нам погрувнтись. Тепер так кепсько працює залізниця, що прямо жах. Різні там планові иеревоаки. Чи ие зможеш ти щось вдіяти Приходь сьогодні після вистави. Твоя Фріда. Хабарницький довго милується запискою. Зашарівшись, він починає писати на ній резолюцію, але побачивши підпис, приходить до пам’яті й злісно лається. Потім вириває з блок - ноту аркуш і пише: Негайно, поза всякою чергою прийняти вантаж від театру. Після закінчення повідомити. Відіславши записку за призначенням", Хабарницький в екстазі бігає по кабінету, наспівуючи Черньїе глаза". Телефонний дзвоник перериває його мугикання. Що? Відвантажити? Не можна. Не маю порожняку. Да. Я вам сказав не можна, не маю права. Посівні вантажі лежать. Та хто це звоне. Шкірфабрика? Все рівно не можу. Що? Я вам хлопчик чи хто, що ви мене вмовляєте... Що? Чоботи? Мені? Гм... Не хвилюйтесь, не погребую. Тільки щоб до першого були готові. Чуєте? П’ять вагонів відпущу. Через годину в кабінет входить людина в жовтій шкірянці з портфелем під пахвою. Відвантажити нам потрібно несміло…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"