ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №11 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1934 / № 11 / Сторінка № 5

Перець 1934 №11 Сторінка 5. аг .є 9 Г - Уже четвертий день я говорю вам добийте цю шкапу, нехай не валяється, нехай не славить нашого колгоспу! Сторож хоч би слово як занімів. Далеко вигідніш, гнівався голова, далеко пристойніше, коли в колгоспі з одною ногою людина (а цього я нікому не бажаю), ніж якась шкапа з трьома. Добийте, діду, щоб я вам більше цього не говорив. Набив махоркою люльку, потягнув раз, другий, аж трохи одлягло від серця. І сам розумію, уже спокійно заговорив Черепиця, думаєте не співчуваю. Але для чого, скажіть, у колгоспі цей баласт?.. Води таким тяглом не привезеш і по пошту не поїдеш. Ще смоктав люльку і знизив тон. Візьміть, кажу вам, сокиру та стукніть цю сердешну Лампаїду межи вуха, закопайте, щоб і настрій нікому не псувала. Дід мовчав. Голова випустив хмару диму, заховав у кишеню сірники і повторив удруге, вимахуючи все тією ж люлькою. Межи вуха її сокирою. І закопайте. Все одно діла з неї не буде. Дід Мирон і тут нічого не сказав. Покликав свого онука Миколу і почав гострити сокиру на точилі. Ну й лоша, прямо блискавка! Гніда, доброї вгодованості з протезом конематка, іржить і поривається до лошати. Заспокойся, Лампаїдочко, не хвилюйся підступає голова колгоспу Черепиця. Не бійся, красуне, твоє лоша піде не дінеться. Погладив рукою шию, провів вздовж спини і вже хвастає перед покупцями з 2 державного конярського заводу. Да, це в нас коштовний діамант, а не конематка. А скільки в нас перебувало тих спеціалістів конярства?.. Всі говорять, що наша гніда з особливої породи гончаків, що дуже рідко трапляється. Вісімнадцять тисяч дають за лоша. І голова густо випустивши з люльки дим задоволення, почав лискати коняку під черевом. Не боїшся, га? У нас вона смирна. Що то значить порода. Да, спасибі Миронові Даниловичу нашому дідусеві, за догляд. А що вже він доглядаз її... З найкращим жеребцем у районі спарував. У Р 0 З П А Мал. Самума Ми про це все знаємо. В газетах читали. Кажете з лошам за неї дають вісімнадцять? Авжеж. Ми даємо двадцять за саму конематику, зараз і гроші. Перебуде вона у вас, аж поки вигодує лоша, але від сьогодні догляд за нею бере наш завод. Згодні! - Та, знаєте, у нас ще є один чолов'яга. Мироне Даниловичу, йдіть но сюди, годі вам майструвати, покупці приїхали. Дід виглянув із стайні. Чи продамо, Даниловичу. Лампаїду за двадцять тисяч? Дід лише знизав плечима. Та я що й насмішкувато повів вусом. А коли ж ми почастуєм Лампаїду межи вуха сокирою? Може б виконати спершу ваше розпорядження, щоб не славила нашого колгоспу, а тоді.... Голова випустив з рук люльку і зчервонів аж - аж... Ол. Ян. ЛІ II 1 д г о т о в и Тема Етті Грін Давно це було, за часів громадянської війни. Бандою пронеслись через село махновці. Під тином у Чорнухи вони кинули хору кобилу…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"