Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1934 №11 Сторінка 3

Журнал Перець 1934 №11 Сторінка 3. Ярині хотілося ще полежати. А втім думка про лист не давала спокою. Невже з сільради? Невже згадали за торішнє і... Ярина аж схопилася. Ще раз покрутила в руках листа, пильно вдивлялася в літери на конверті і... нічого не розуміла. Хто ж їй прочитає? Поглянула у вікно. Ані лялечки. Ще ж і рано, а вже всі на степ поперлися, на буряки. Грець їх не візьме. Хай поспішають ті, кому багато треба. Літо тільки починається, ще набридне спину гнути, міркувала Ярина. Нарешті ось він, рятівник! На степ поспішав комсомолець Федько. Ярина мерщій вибігла до нього. Федюшо, голубчику!.. Тут таке лишечко!.. Що трапилось? Збираються мене спродувати, а я усім платна! І нічим не провинилася. Звісно, в артілі, як і всі, працюю. федько посміхнувся: Працюєте? А звідки ви знаєте, що вас збираються спродувати? Та якже! Ось листа приніс листоноша. Напевне, з сільради. Думаю оце йти туди. Я усім платна, в голосі зазвучали гордовиті нотки. А ви читали, що тут написано? Ні, я неписьменна. А ви б ходили до лікнепу. Нема за ким. Хай як діти підростуть. Ну, давайте прочитаю, хоч мені й ніколи: поспішаю з газетами на буряки. Та ти вже, Федюшо, потрудися, по-жалустаї Почеркзнайомий! посміхнувся знову Федько. Я так і знав! Що таке?! Сільрада?! затурбувалася Ярина. Ні. Це вам не сільрада пише. І спродувати вас ніхто не збирається. Ярина зраділа. Ні?.. Слава тобі... Зачекайте радіти. Цього листа вам прислала наша піонерія... Хто? Такої у нас серед рідні не було, й нема. Може й не було, а тепер є. Слухайте: Колгоспниці Ярині Чорнявці. Дуже терміново. Вітають вас, Ярино, наші артільні цукрові буряки. Аж 140 гектарів. Вони вже добре зеленіють і за вами дуже скучають. Особливо за вашою сапою. Що з нею трапилось? Чи може вона затупилась? От знаємо, що на язик ви гострі, а як погострить сапу, то й нікому. А в нас робота кипить. Час гарячий. І вам погарячиться б отут треба на буряках, разом з нами, бо бур’яни здорово…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"