ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №13-14 Сторінка 13

/ Перець /Журнал перець / Рік 1934 / № 13-14 / Сторінка № 13

Перець 1934 №13-14 Сторінка 13. Мал. В. Гольмана Тема О. Савицькоіо Арбейгер-Цейтунг", ридаючи над труною Франца-Фердинанда, писала: Але са-мотві голови князів виблискують залляті світлом і аврора торкається їх своїми вічними промінями, як гірських верховин Світу'1. АВРОРА ТОРКАЄТЬСЯ ГОЛІВ КНЯЗІВСЬКИХ ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР Вставав день, багряний і димний, тисяча сотий день світової війни. В глеюватій рідині стигли люди. Здерев'янілі пальці не тримали гвинтівок. Вони не мріяли. Вони не думали. Вони забули про голубе небо, що пливло над ними. Все в крові! Кров у очах... Нема життя! Суцільна руйнація усього, чим жили, до чого прагнули. Ніщо не підійме їх! Немає сили сильнішої за силу роко-ваності! Підвівся на ввесь зріст між небом і землею кривавий пес війни. Але з безкрайїх далей могил-щілин з уст в уста, з серця в серце прийшла вістка: Більшовики взяли владу! Кінчай війну! Люди зскочили на траверси. Люди замахали кашкетами, руками: Брати, товариші, геноссен! Не стріляйте! Ми кінчили стріляти. У нас другий з’їзд рад! Ми взяли владу! Війна відповіла гуркотом мортир і гаубиць. Над шанцями, на траверсах, в шанцях вибухнули тисячі снарядів. ... Вони не розуміють! Вони не чують! Товариші! Геноссен! Ми не стріляємо! Ось наші руки! Геть війну ! По звірячому загарчали гармати. По собачому завили снаряди. Тоді, з каламутного гнойовища, підвівся чоловік з .жовтим лицем. Очі йому сві тилися на змертвілому обличчі. Він зірвав з себе тремтливими руками сорочку й почав напоювати грубе полотно кров’ю…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"