ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №01 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1934 / № 01 / Сторінка № 5

Перець 1934 №01 Сторінка 5. Коротко кажучи, старий колгоспник ударник Максим Борода з своєю родиною цього господарчого року виробив півтори тисячі трудоднів і, коли колгосп цілком виконав хлібоздавання та натуроплату МТС і позасипав фонди, Максим одержав: вісімсот пудів хліба й дві тисячі карбованців грішми. Другого дня Максим Борода почав негайно діяти. За сніданком він оголосив такий виробничий план для цілої своєї родини на сьогодні: 1) Олені (дружині) й Марії (невістці) вибілити хату всередині й зовкола; 2) Петрові й Гриць-кові (синам) взяти в колгоспі пару грабарок із кіньми й навозити в двір жовтого піску; 3) Максимові (цебто самому собі) скосити в дворі весь бур’ян, вигребти й вимести з двору все сміття, поробити стежки від хати до воріт, до колодязя, до коровника, свинюшника й птичні й посипати всі стежки жовтим піском; посипати жовтим піском і біля хати, біля колодязя й біля двору. Коли Максимова хатня виробнича нарада поцікавилася, для чого все це потрібне Максим твердо й недвозначно пояснив: Буду помирати! Усіх вразила така необгрунтована Максимова заява, бо цього року Максим на колгоспних ланах показав такі зразки ударної праці, іцо записав своє ім’я на сторінках історії золотими літерами й здобув право на безсмерття у віках. Тривожні чутки про надзвичайні події в Максимовому дворі дійшли до правління колгоспу, партосередку та сільради. Перший, немов випадково, біля Максимових воріт з’явився голова колгоспу. Секретар партосередку так само, немов випадково, з’явився біля Максимових воріт, повисів на них хвилину й швидко подався до сільради, щоб телефоном сповістити начполітвідділу МТС тов. Кучерявого про незрозумілу й ніяк непередбачену пригоду з найкращим колгоспником - ударником Максимом Бородою. Закінчивши прибирати хату та двір, Максим став серед двору, ще раз оглянув своє господарство, похитав задоволено головою і сказав голосно: Тепер можна й умирати! Це чули всі, хто стояв біля двору. А стояв біля двору мало не весь колгосп. Сам Максим, постоявши серед двору, зушив до воріт і пішов просто вулицею, всі пішли за Максимом просто вулицею. Максим увійшов до кооперативної крамниці, і всі, хто потовпився, теж зайшли до кооперативної крамниці, а решта стояли біля крамниці на дворі й через голови зазирали в двері. Ставши у крамниці, Максим витяг із кишені кисета з грішми і, потрусивши ним, сказав до продавця: Маю хліб і гроші! Давай, лишень, сукняний костюм, жовті хромові черевики, білу крамну сорочку з гудком" і шля-пу словом, увесь городський культурний комплект: я хочу по - культурному вдягтися! Оглянувши крамницю, Максим пожалкував: Шкода, що немає у вас великого дзеркала я б купив. Купив би й шафу, ліжко та стільці... Я хочу, щоб у моїй хаті було по - культурному. Коли Максим вийшов із крамниці з покупками, одностайно, походом, цілим селом, ішли всі за Максимом назад, до його двору. На воротях Максим повернувся до колгоспників і, обвівши всіх поглядом, урочисто сказав: - То прощайте, товарищі! Прощай і ти, Максиме, загомоніли колгоспники. Стояв Максим на жовтій стежці проти сонця, що саме заходило лахматий, незграбний, зарослий, немов старий - старий порохнявий дуб, що поріс уже мохом. Велика густа вибілена роками, сонцем та дощами борода його, немов великий кущ кураю, або перекотиполя ховала в собі все: і рота, і очі, і тільки ніс сірим пучком стирчав із неї. І думалося колгоспникам, дивлячись на Максима, що це не людина, а велика скиба землі, поросла бур’янами, устала й заговорила. Попрощався Максим із колгоспниками, пішов і зачинився в хаті. Ніхто вже більше не побачить живим старого Максима Бороду! Напружене чекання трагічної розв’язки повисло над Максимовою хатою. Сотні очей дивилися з темряви на неї.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"